Вірші діда Василя

Собственное творчество

Re: Вірші діда Василя

Сообщение Lena-On » 24 мар 2013, 06:04

"Дідуся, звичайно, здоров'я і довгих років! Але вірші досить несурзні. Не бачу жодної цінності...
Тополі сильно гнуться до дороги?..."

Чи варто так безапеляційно висловлювати власне бачення. Може, так собі дозволяєте висловлюватись, бо перед нами вірші дідуся Василя з смт Борова. А як бачимо дуже й дуже неоднозначну поезію визнаних майстрів, то й не нарікаємо. Вірші можна і треба редагувати. Й у Шевченкових рукописах є де розгулятися філологу... Головне, що сказано щиро, без загравання з долею і читачем. Дідусь має поважний вік, а з нм і право висловити своє бачення життя. Нам би прислухатись, а не критикувати. Адже навколо так багато словесного та духовного сміття... Підтримую Немо: біографію - у ЖЗЛ, туди ж і вірші редаговані, щоб не викликати непотрібної критики...
Lena-On
 
Сообщений: 15
Зарегистрирован: 19 янв 2013, 11:39

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 26 авг 2013, 20:02

Скоро батьку 85 років, чим далі тим тяжче жити. Сили залишають, хвороби – навпаки …
Але вірші мабуть допомагають жити, та ще й правнук самий малий радує, вчити жити прохає …

Біль

Для мене, ти, була сонцем
В синім небі, в зорях
Тяжко жити, одиноко
В світових просторах

Думи, думи, тяжко мучать
Що маю робити?
Беру клаптичок паперу
Щоб думу сповити

Жду роковий час-годину
Щоб рядом почити
Як той вязень, одиноко
Кинутий за грати

Мусиш, мусиш старий діду
Сльозу протирати
Не потрібен ти нікому
Щоб порозмовляти

Світ порожній, вже для тебе
Пустота без краю
Лише в думах слів колючих
Сам себе караю

Думи, думи мої милі
Сльозою залиті
Не під силу вам сміятись
Гореньком сповиті

Бува з жалю посторонній
Звеселити хочить
Жартівливе, смішне мовить
Та відверта очі

Щоб не бачив старий батько
Як сльозинка сяє
Та сльозинка, дідусеві
Ще більш серце крає

Любі друзі, сестри, брати
Все я серцем чую
Бува з горя засміюся
А то, й пожартую

Тяжко жити одиноко
Та воно здається
У кожного своя доля
І з нього сміється

Щоб розвіять свої думи
Іду до могили
Розмовляючи тихенько
До портрета з милой

Прополюю дикі трави
Поливаю квіти
В думах пливе, все прожите
Думи мої діти.

(ніде від вас дітись)

7 червня 2013 року.


Борова

Кусочок цей, земного раю
У селищі, у Боровій
Ріка, горбистий яр із гаєм
Струнка береза, на горі.
Кущаті шепчуть, верболози
Той шепіт, слухає комиш
На це все, дивлячись
Не спиш, дивуєшся землі красою.
Верба плакуча, нахилилась
Немов дівчина із косою
А вранці, сонечко засвітить
І все, виблискує росою.
У небо глянь, безмежна даль
Лише, прожитих років жаль
На проть берези, під горою
Питної водиці, джерело
Ставок, і лебеді хлюпочуть
Все Борова, моє село.
На протилежний бік, поглянь
І там природа, також, яр
Лише огорне серце в жар
Безмежне звалище, смердота
Не в змозі ти, відкрити рота
Щоб цю картину, описати.
Ростуть на пагорбах, берізки
Осики, дикі грушки, хміль
Та в грудях серце давить біль
Зливають в яр цей, всі гидоти.
Відтіль всі пахощі, смердоти
Вітрець, приносить все, в село
В житті, такого не було
То схаменіться, живії люди!
В авто, завозять грязь, з усюдів
З корів тут ратиці, й копита
Тварини дохлі, кури, птиця
Огорне жах, на все дивиться!
А керівних, ми обирали
Щоб нам повітря, не марали
Та дітки всі, здоров’я мали.
В них, більш буде, авторитету
Як вірш, напишуть у газету
Ласкаві будьте, схаменіться
За екологію, боріться!

12 березня 2013 року


Терпи

Життя, кому яке дано
А доля, то криниця
Черпай від долі, що дає
Терпи, живи й молися

Криниця долі, кому як
Кому мілка, глибока
Кому русява, та струнка
А іншим, кароока

Молися силі, зверх небес
Невидимій, могучій
Одне життя, ти проживеш
В раю земнім, квітучім

Лиш, тяжко жити, самому
Як доля помирає
Тебе старого, в самоті
Лишивши, в земнім раї

Хоч, і не сам ти, на землі
Ти маєш сина, дочку
У кожного своє життя
Почато, з нової строчки

Ти, не потрібен, нікому
Ні діточкам, ні внукам
Лиш, думам тяжким!
Та слова, щоб записати, в муках.

1 січня 2013 року


Нива Орана

Кінчила життя
Вмерла матінка
В самоті лишив
Мужа батенька

Лиха тяжкого
Не поправити
І від гірких сліз
Не забавити

Горе, горенько
Одинокому
Дарував би світ!
Та, нема кому

Прихилив би я
Небо зоряне
Та кінець життя
Нива, орана!

Нива орана
Вся засіяна
Словом лагідним
В думах, з мріями

Не відчув в житті
Сміху, радості
Під кінець життя
Горе в жалості

Серце біль стиска
Чуть ворушиться
Жду роковий час
Що відбудеться

Словом, я прошу
Всих пробачення
Та прийде, той час
Без тлумачення.

29 березня 2013 року


Пригадались дитячі три роки

Пригадав я село, рідну хату
Так тепло, на серці стає
І стареньку, ріднесеньку матір
Без захисне, дитинство своє

Двір широкий, і дикую грушу
Кучеряву, високу, товсту
І від хати, до груші жердину
На кілочку, корзину пусту

Ухватившись руками в жердину
Покачатись любив, я на ній
Та, було так, жердина зірвалась
І зненацька, упав я у гній

Було свято, матуся оділа
Як годиться, новенькі штанці
А тут півень, за мною погнався
У кизяк впав, замурзав усі

Причвалав я, до матері, хничу
Мати тут, посварила мене
Захистила лиш, баба Горпина
Я боявсь, що біда, не мене

" А бабуся, то мати татуся"
Одягнула, чистенькі штанці
Завела пустуна, до кімнати
І дала, пиріжок, у руці

Пригадались дитячії роки
На цей час, я старенький дідусь
Відчуваю, що став, беззахисним
Як маля те, усього боюсь

Та все мушу, кінця свого ждавши
Бува, серце огорне, мов в жар
Тяжкі думи, що ти всим обуза
"Не потрібен нікому, тягар!"

Пригадав я, батьків стару хату
І батьківський той рідний поріг
Серце в жар, у грудях охопило
Прихилив, головою до ніг.

2 січня 2013 року

До зустрічі, живіть здорові!
Последний раз редактировалось ur4um 17 янв 2014, 12:24, всего редактировалось 2 раз(а).
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 02 янв 2014, 12:11







Продає нелюд Україну
Розбудив громаду,
Вийшли люди, на Майдани
Прогнать, ката владу!

Будьте пильні, стережіться!
Крок лиш, до біди!
Янукович повторює
Кучмині сліди.

Кров запечена в бандита
На його руках,
Тож, до влади він дорвався
По людських кістках.

Геть бандитів з керівництва
З України геть!
Не повчила цих бандитів
І Гонгадзе смерть!

Кат вбиває, непомітно
Діток, школярів,
На Майдані кров зпеклася
Наших матерів!

Він придумає, ще інший
Для людей терор,
В них, своє угрупування
Пшонка прокурор!

Геть бандитів з керівництва!
З України геть!
Від могил, лунає слово -
Всим бандитам, смерть!

Досить, досить від бандитів
Сиріт і калік!
Тож, виходьте на Майдани
Стрінем Новий рік!

Відсвяткуємо на Майданах
Щедрую кутю
І Різдво Христа владики
З піснею, тю, тю!

Геть від влади, кровососів
З керівництва, геть!
Тож, й могили промовляють
Грізне слово СМЕРТЬ!






Вийшов з хати, і дивлюся
Серце защеміло
Трохи з півдня і на захід
Небо почорніло

Від землі до неба в гору
Смерчі вихрів крутять
Два стовпи, зрива все в небо
Що на шляху стрілось

Небо чорне, потемніло
А вихри крутились
Я, звертаюсь до діток
Щоб усі молились

Ждавши лиха, притаїлись
Вижидали тихо
Та начебто, тії хмари
На захід стояли

До нас вітри, не принесли
Вони нас, минали
Отаке бува присниться
Трудись розгадати

Та захистить, всю родину
Вперед розпізнати
Що Господь підкаже
За лихо це, враже

Прокинувсь я, та й думаю
Жалко діток, внуків
Молю силу Всевишню
Щоб відвернув муки.

Розгадую, що снилося.

Два стовпи, то президенти!
Хмара, то громада
Два майдани у Києві
Люди згуртувались

Одні правди добитися
Інших підкупили
В краю розврат утворити
Щоб, брат брата били

Розділяють Україну
Два дурні бандити
Хочуть неньку Україну
Таки розділити

Президент розвіша вуха
Воріженьків слуха
Робить більше шкоди
Продає заводи

За людей не дбає
Кошти позичає
Нікчема, зачуха
У боргах по вуха

Чорна хмара
З півдня і на захід
Дві громади, збунтовані
Смерчі: Путін, Янукович

Від землі до неба
Розуміти треба
Мирних людей мутять
А війну розкрутять!





Воно видно, як не вдягни
Видно здалека
Президента України
То наш антиквар!

Усі чують як він мука
По складах Буквар
Відкіля шпаргалка в нього
Доктора наук?

Затягнув в борги країну
Всих довів до мук
До Китаю, до Росії
Нишком продає.

Де ще в світі, таке щастя
Де воно ще є?
В Україні всі бандити
Що творять терор.

Президент наш Янукович
Пшонка, прокурор!
Всі напились, купаються
У людській крові.

Кравчуки, Плющі і Кучми
Всі богатирі!
За кордони міліарди
Їх, кровавий слід!

Натворили вже, немало
Для людей обід!
Тимошенко, до в’язниці
Гонгадзе, в могилу
Царюєте, кати люті!
Продали Україну.

Кравчук продав усю зброю
Кучма, всі заводи
Зятеві дав, в подарунок
Скільки від вас шкоди?

Реформує Янукович
Під себе закони
Цар він в нас на Україні
Моліться іконі!

А майдани в кров залиті
Під його началом!
Пиху кривить він, не винен
Мовить, я не знаю!

Сам навмисне, у турне махнув
До Китаю, землю продає!
Такі в нас на Україні,
Ще учені є!

На майдани йдіть, громадо
Стрінем Новий рік
Проженемо всих бандитів
Досить нам калік!






Мовлю слово, я ділюся
З сестрами, братами
Усі ходять по стежині
Топчуть грязь ногами

Мов гадюка покручена
Під гаєм стежина
Кущі глоду, горішина
А низом, крушина

То все ліки, для людини
Для дочок і сина
Обіч, дуби столітнії
Для всих, в цьому гаю

Дарувала нам природа
Цей шматочок раю
З під пагорба, над стежиной
Витіка джерельце

Тож, викопав дід криничку
Для кожного серця
Пийте люди, брати, сестри
Цілющу водицю

Та шануйте, зберігайте
Маленьку криницю
А я старий, беззахисний
Подяку шлю, Богу!

Що дав сили, слід лишити
Всим на допомогу
Пийте друзі, та смакуйте
Утоляйте спрагу
Для всих, для всих
Дід старенький, уділив увагу!



Принесла весна
Всій землі подарунки
Турботу старим
Молодим поцілунки

І сонечко вранці
Променем грає
З-за обрію в небі
Земне все вітає

Рожевою загравою
З-за хмарок сміється
Всі, птахи й комахи
До праці береться

Тополі, рядами
Вітрець їх гойдає
Сміються, до сонця
І проліски в гаю

Високі гіллясті
Дуби, ті столітні
Похмуро дрімають
В гаю, не привітно

В гільї, на дубах тих
Гніздяться ворони
Всі раді весні
Їм, нема заборони

Із вирію в небі
Вертаються гуси
Всі раді весні
Курличуть летячи

Дитя пробудилось
Сміється в віконці
Всі раді весні
І променям сонця

Весна на землі
Все, від сну пробудила
Краса вся, з небес
То Всевишнього сила.



Будьте здорові, читайте, не лайте.
Последний раз редактировалось ur4um 11 май 2015, 13:49, всего редактировалось 1 раз.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 12 янв 2014, 07:22

Новий рік – 2014 й

Зустріли Новий рік «коня»
З Майдану, мілліони
Різдвяна стріне всіх кутя
Пора змінять закони

Верхи приїхав, на коні
На площу, до Богдана
На світ весь, співи чути, гімн
Проснулась, довгождана!

Рік гордо в’їхав на коні
Кінь рже, іскрять копита
Пита, за що старих батьків
За що діток, побито?

На всесвіт чути – «владу геть!»
«Від влади, геть бандитів!»
Чуть, славу Господу, вертеп
Забрать, в свиней корито!

Усі чотири, зібрались
Світ бачив, мудрували!
На Біблії, усі клялись
А країну, розікрали!

Ганьба вам зрадники, ганьба!
На весь Майдан лунають!
Бандитів, упізнав весь світ
Що вкрали, нехай вертають!

З Гонгадзе, крові напились
З діток п’єте, з Майдану!
З батьків п’єте, із матерів
Геть владу препогану!

Святкує, в Києві Майдан
Святкує вся столиця.
Невинні в тюрмах ще сидять
І Юля у в’язниці!

Це все, не чує наш Гарант
Майнув, в Китай, в Європу
Поліз до Путіна, в Москву
Лизати йому дупу!

А що, йому він обіцяв?
Не трасу, і не море -
Україну, землі і Дніпро
Франка, й Шевченка гори

Бо Севастополь вже віддав
Віддасть, Донбас, Карпати
Одесу маму, теплий Крим
Від влади ката гнати!

Святкує в Києві Майдан
Святкує, вся країна!
Ганьба, ганьба, ганьба катам
Проснулась Україна!

1 січня 2014 року дід Василь.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 28 авг 2014, 10:11


Сам себе обходить, город як малюночок тримає ще й сам вбирає.
Якщо часу достає, ще й кошики плете, за лозою їздить і вірші:




Родившись в світ
Жили ми малюки
Пізнать нове
Бажалось залюбки.

Із неба Вишнього
Нас сонце зігріва
Щодень, природи рай
Дарує нам дива.

Той час, тепло ти чув
Від маминої руки
Ми підросли
Змужніли парубки.

В житті побачив
Різних, тих доріг
Коли ступив
У світ злий, за поріг.

Пізнав добро
І зло, від злих людей
В душі, родилась ціль
Надуманих ідей.

Терпів в житті
Холод, голод і пожар
Людських смертей
В воєнні роки жах!

Пригадуєш
В житті, що відбулось
Стежки, дороги
Все воно, сплелось.

Прожив життя
Із думів пишу твір
Глухий, недужий
Залишає зір.

У кожного свій біль
Своє життя
Старе, недуже
Як мале дитя.

Жить тяжко
Одиноко, в самоті
У світ дивитись
Людській срамоті.

Брехня і жадність
Покриває світ
Дарує все Господь!
Зі слів йому привіт.

В житті, всіх мучить
Дума і печаль
Ти ще живий!
Життя свого коваль.

Схаменись!
Міцніш тримай весло
Пливи життям!
Щоб в бездну не знесло.

Вісімдесят вже й шостий
Кінчиш рік
У світі досить нас
Старих калік.

Уже набридло жити
В брехливім світі зла
Від Путіна, і Януковича
Козла!

Багатство, осліпило
Цих злодюг
Їм мало, від людей
добра і слуг.

Криваві руки їх хтять
Скорить злом світ
Їм мало крові
Сиріт і калік.

Та все ж, покриє прах
Сира земля.
І прокляне їх світ!
Й брудне їхнє імя!





Країно, рідна нам земля
Відгодувала, собі брата
Пили таємно, кров кати
Цей час п’єте, вже забагато!

Залили кров’ю вже Дніпро
Пливе кровиця в Чорне море
А скільки сиріт, та калік
Сліз матерів, о тяжке горе!

Зрадив демон, рідний край
Злодюгу, золото сліпило
В судах клопоче, «все віддай»
Й, дияволята, сунуть рила!

Забули прошле, Бабин Яр
Концтабори, і голокости
Вже досить крові напились
Та жаль вам, золоті помости?

Не чують демони, плачу
Козацька кров їм в смак, гаряча
Москва лікує, до схочу!
Брехню випліскує, на вдачу.

А світ весь бачить, з за плеча
Що все, на лезі від меча!
В руках, без розуму вогонь
Не гайте, миттю заборонь!

Вже досить чуть, пустих речей
Вже досить крові, і смертей!
Від дурнів гине, всенький світ
Вітри зметуть, весь попіл в слід!





Жид Янукович, кримінал
Викрав з України капітал
Зібрав злодіїв і бандюг
Для Путіна кривавих слуг.

То де твоя Козацька січ?
Терзає банда, день і ніч
Земля залита, в крові й сліз
Все чути шепіт від беріз.

В сльозах Дніпровая вода
З кровицею тече біда
В котеджах, в віллах береги
Злодюги, «панство навкруги»!

Терзають, ділять рідний край!
Вкруги, лиш зрада, то пізнай!
По шию влізла у борги
Людей вбивають вороги!

Україно ненько, схаменись
Міцніш, до зброї ухопись!
Регіонал і комуніст
Над головами меч заніс.

Гуртуйтесь, сироти сини!
Вже досить крові, від війни
Матусі втріть, від сліз лице
Земля, жде миру «над усе»!





Жадність тебе погубила
Пархатий месія
Не захистить і жид Путін
І Москва, Росія!

Прокляли тебе, нечистий
Сироти й каліки
Кров ти випив, козацькую
Проклят тим навіки!

Ждуть тебе, іроде клятий
Металеві грати
Золочене Межигір’я
Не для тебе, кате!

Кров людськая, діток сльози
Майдани залиті
Душі піднебесної сотні
В небесах повиті!

Терзаєте Україну
Чорні, хижі круки!
Не здолати, злом, брехнею
Попечете руки!

Сатану в вогні палили
Вона не згоріла
Вогнем палена, смердюча
Більш оскаженіла

Закують вас, стерв’ятників
В металеві кліті
Повік вам, злим собакам
У неволі тліти!



Спасибі за увагу, щастя та здоров'я всим Вам (і діду) будем жити ворогів бити,
онуків та правнуків ростити й розуму вчити...
Миру всім та злагоди!
Последний раз редактировалось ur4um 11 май 2015, 13:28, всего редактировалось 1 раз.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 21 дек 2014, 12:57





Приємно писати ці думи
Молитву читати в тиші
Останні життєві уроки
Освячують серце, мені

Із думи, народжувать слово
А слово, утворює звук
Писати за прожите, за нове
Ще, скільки терпіть маєм мук?

У кого, ти можеш спитати?
У небі у зірок, в планет
Наука дістала вже космос
Бажають летіть, до комет

Земне життя, їм вже набридло
Ліси, лани, річки й сади
Комахи, звірі й птахи
Огляньтесь люди, сюди!

Це рай земний, ви забруднили
Потрібно, усим працювати!
Привикли, вбивать, грабувати
Кровава на вас, ця печать!

Земля, уже стогне від бруду
Від крові, могил, від смертей
У дурнів в руках, лиха зброя
Вже досить, калік і сиріт дітей!

Веселих пісень вже не чути
Лиш стогін, та плач сироти
Від всих, катам лине прокляття
Нечистим чортам, із Москви!

Приємно писать, словом думи
Писавши, молитись в тиші
І плакать, і черпать уроки
Із них, для спокою душі

Вже й ніч закінчилась, світає
В очах, не просохла сльоза
А дума, сердечко крає
То де ж та, кінцева межа?

Сльоза в очах, бачить мішає
А серце, бентежить від дум
Життя своє, діду, кінчаєш
А Душу, заковує в сум…






З терну, й колючих троянд
Сплів я віночок цей, в слові
Злий і підступний, цей світ
Більш в ньому зла, ніж любові

Призупиніться, брати!
Земля, планета благає
Всих, сонце гріє з небес
Кат лиш, цього не пізнає

Стогне земля від смертей
Кров’ю залилися ріки
Сльози удів, матерів
Сироти дітки, каліки!

Призупиніться, кати
В минулій війні, обгоріли
Всі ви, сатани і чорти
Жаль, що в огні не згоріли

Війни, то ваш ритуал!
Кров людська, в смак вами п’ється
Горе від вас, терпить весь світ
Земля, від зброї трясеться

Всі росіяни – брати
Між вас, жиди розвелися
Демон керує, з Москви
В світі, щоб сльози лилися!






Тяжко друзі, в старі роки
Та ще й захворіти
Вві снах лише, померлії
Приходять, жалітись!
Розмовляю з ними тихо
Лихом поділюся
А проснувшись, серед ночі
Вишньому молюся.
Заспокою своє серце
Знову засинаю
У снах бачу, церкву Божу
Я, в ній обітаю.
У горі, у позолоті
Балкон, в нім спочину
Чую мову, розмовляю
З покійною дружиною.
Усі, мене провідали
Друзі, і дружина
Пожаліли старенького
Не сплю знов, як дитина.
Серденько стукоче через раз
Збиває ритми, відпочити хоче
Дума зі мною, не кидає!
Кружляє, літає по всім життю
Мусить, показати життя моє
Старече, словом передати.
Не сплю знову, дума.
Чекаю світанку
Чую, і правнук морочить
Матусеньку з ранку.
Значить живу ще, в цьому світі
Бачу зорі, світять з неба
Лиш для всіх я, є обуза
Нікому не треба.

Последний раз редактировалось ur4um 11 май 2015, 13:20, всего редактировалось 1 раз.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 26 дек 2014, 10:11

!



Грудень дарує тепло
Рік, чотирнадцять кінчає
Небо дарує дощі
Кінь, від смертей утікає
Для України лишив
Смерті, людську кров, сльози
Стогін, і плач сироти
Холод, і люті морози
Став на поріг, рік Кози
Глянув на лихо, меркоче
Дують холодні вітри
Землю снігами, вкрить хоче
В небі, похмурі пливуть
Сірі, засмучені хмари
Рік кози, родить козлят
І розведуться кошари
Висохнуть сльози в матусь
І посміхнуться малята
Все ж, закінчиться війна
Від москаля, жида й ката!
Всих України братів
З Роком Кози я вітаю!
Душу свою в слова вклав
Миру, та щастя бажаю!

З Різдвом Христовим всих вітаю!
І з Новим Роком!





Минають ранки, світлі дні
І надвечір’я, й ночі
Життя біжить, не зупинить
Сльозинка росить очі

Усе втіка у давнину
Лиш дума, та зі мною
Мережу тихо ці слова
Не стану сиротою!

Біжить в минуле, рік Коня
Потер свої копита
Чуть стогін, плаче то земля
Снарядами порита

За два дні, будем святкувати
Святого Миколая
Убитих бійців, поминати
Бандитів проклиная!

З Московії, хорти, брати
Весь світ, в брехні затисли
Нечисті, кров людськую п’ють
Загарбники, фашисти!

Десятки тисяч, вже калік
Без рук, без ніг, сліпії
«В обійми, стисли їх брати»
За землі золотії

А сльози, тисяч матерів
Осиротівші дітки!
Будівлі спалені, біда
«З Москви брати, бандити»!

Вже, на порозі, рік Кози
Новий, відкриє двері
Пишу я думу, і слова
Лягають на папері

Вітаю друзі щиро Вас!
З Новим, козлячим Роком!
Хай щастя всим нам принесе
З козиним перескоком!

Коза скаче, Україна плаче!

Последний раз редактировалось ur4um 11 май 2015, 13:17, всего редактировалось 1 раз.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 10 май 2015, 14:18





Перемогу пригадав
Тугу, гіркі сльози,
Вбитих воїнів, удів
Та без рук, калік
Всих, сліпих, безногих.
Груди всі, у орденах
Гірка - перемога!
По стежинах торохтять
На візочках, вбогі
Покалічені бійці.
Радості, не чути
Сльози рідних матерів
Тяжко, пом’янути
Всих убитих, в тій війні
Сиротілі діти.
Кагановичі, жиди
Сталіна бандити
Святкували ювілей,
Всих калік, зібрали
Та етапом, в Казахстан.
Нишком постріляли.
Інших, острів Варлаам
У Сибір, солдатів
Що на озері Ладожськім
Змусили вмирати.
Так Москва усих калік
Всих, героїв воїв
Заховала, з під очей!
Нині, Путіна жиди
В Думі зміркували
Україну розтерзати,
Та й війной напали.
Севастополь, теплий Крим
Злачні землі, море!
Тягне руки до Дніпра
Донецьк, Карпат гори
Терпить горенько земля
Терпить Україна,
Нищить все живе бандит
Шахти, всі будови
Грізна зброя у руках
Україно, мати
Встала дружно, молодь вся
Землю, захищати.
Під завалами лягли,
А як хотілось жити,
Пишно як цвітуть сади
Краєм дорожити.
Душу й тіло віддали,
Захищались сміло!
Воно, легше помирати
Як дивитись на калік
Діток сиротілих.
Слізьми матері, в очах
Святкувати свято?
А Москві, їх ритуал!
Крові, смерті мати.
Руку тягне, на весь світ
Золото, валюту!
Прийшла пора їх садить
На гострий кілок, дупой!






Мені, не сором, людський осуд
І, кожному, дано свій розсуд
Всяк, зором дивиться, в світи
Пильніше, придивись і ти!

Коли слова ці прочитаєш
Можливо, нове щось пізнаєш
Як людство все, трима земля?
Як зорі світяться, над нами?

В безмежнім, все літа просторі
Усі планети, місяць, зорі
Усе тримає, магічна сила
Над прірвой світу, закріпила

А кожен з нас, то є пилинка!
Магнітна, світова частинка
Тою силою, держимось землі
І все живе, життю, всі раді!

Щоб, бачить більше?
Б е з п о р а д н і !!!
Не в силах, того зрозуміти
Не зруйнувать, життя магніти!

Повинен зрозуміти ти!
У інші, щоб летіть світи?
Свою, планету шанувати
Земля, бездарним нам є мати

Усіх, над прірвою тримає
Лиш дурень, все це забуває!
Руйнує землю, його рило
Багатство розум їх, сліпило!

У людськім роду, бува так
Родився десь, один дурак
Дісталась, в руки йому зброя
Згадайте лиш, потопи Ноя!

Мізки, руйнуються від жиру
Руйнують, людськеє життя
Магніт створився, від тертя
Ним, в світі створене життя!

А щоб летіти, у світи
Природу вчи, пізнай все ти
Вивчай, хімічні ти сполуки
Людей щоб, зберегти від муки

Учись, правдиво в світі жити
Вже, досить світу, паразитів!
Вже хвате крові, смерті, драми
Всі попадуть у землю, в ями!

Сирітки дітки, вдови й мами
Від ліків їх, і від реклами!
Учись, живе все шанувати
Природа наша, земля мати!

Гаї, ліси, сади і ріки
В морях, озерах, найдеш ліки
А ми, всі звикли, все бруднити
Від цього гинемо, досить жити!



(87 років)

Згадалось життя у 33 тім
В кожанці, з Москви комісар
Зерно грабував, у селян
В житті, пережив той тягар

Літа, сумна дума в прожитім
Дитинство, згадалось мені
Голодні, холоднії роки
Колосся збирав, по стерні

Корівку, конячку в колгоспи
Усе, комуністів хода
Від голоду всі помирали
Творила московська орда

Заможній, хто був, до сибіру
Голодний творили терор
Жид кат, у Москві, Каганович
Бандит, комнезам Косіор!

Косила смерть, всю Україну
Мерців, поховала земля
Зерно, продавав, за кордони
« З Московії, Сталін імя! »

Вампір, України гнобитель
На людських кістках, будував
Своїх земель, було їм мало
Війною, на Фінів напав

Та Фіни себе, захищали
Багато, бійців полягло
В резині бетон, Манергейма
Міцним було, Фінське кубло

Загарбав і Польскії землі
А з німцями, договір, мир
Усе відбулося миттєво
Схопив Гітлер, всих за мундир

Дитинство, життя пригадалось
Жила як, Московська орда
Миттєво, весь світ охопила
Нацистів, неждана війна

Прожиті, життєві уроки
Московської орди, її кроки
Яких, від них ждати ідей?
Кров пити, із людських смертей

Прожив я життя, його кроки
На старість, все ж тії уроки
Загарбали Крим, Чорне море
В Донецьку кров, смертне горе

На світ цілить, хижа хода
Московія, жида орда
В брехні, обіцянки роздуті
В обманах, все людство запутa

На світ піднялася рука
Ще й зброя, в руці дурака
Кров, смерті, і людські сльози
Земля, не стрима, ці загрози

То, скільки, для серця обід
Усе ти терпи, старий дід!
У злі та брехні, тяжко жити
З Московії смерть, і бандити!

Ракетами, землю довбуть
Будови руйнують, кров п’ють
Каліки, сироти і мати вдова
Ні пити, ні їсти, згорілі будови
Що творить Московська орда
Весь світ, підкорити жада!





Не спить дідусь, дума думу
Загорнуло душу сумом
На подвір’ї, сніг, зима
З Москви, Ірода війна!

Путін жид, людей вбиває
Кров’ю землю заливає
Палить села і міста
Знов, нагрянула біда

Знову, людям горювати
Попалив нечистий, хати
Сльози, смерті, стогін, плач
Убива й діток палач.

Крим загарбав, Чорне море
Севастополь, тяжке горе
«Зрадив Кучма і Кравчук!»
Горе, лихо, від їх рук.

Президенти царювали
Зброю, нізащо продали
Та, хороми збудували
Під кінець, ще й обікрали

«В Межигір’ї, в Пахана
Зародилася війна!»
У лісах звіряток били
Полювали і ловили.

У озерах Карася
Їхня братія уся
В Януковича в золоті
Карасі, в його болоті!

Нині всі, від срамоти
Мов ледачії коти
Попринишкли, у хоромах
Гладять, жирні животи!





Лютий місяць, на дворі
Поховались снігурі
З неба, біла віхула
Не впізнати вже двора

Вкрило, біле простирадло
І калину, в пух прибрало
Виглядають грона, віти
Червоненькі, немов квіти

Під парканом, рясна липа
Вся, біленьким пухом вкрита
В лід скувало, всі калюжі
Приніс лютий, усим стужі

Вийшов і дідусь із хати
Відгортає пух, лопатой
Стежку горне, до криниці
Щоб, набрати в ній водиці

Підкахикує, крехтить
З неба, білий пух летить
Летить з вечора, і з ночі
Засипає діду очі

Хоч стомивсь дідусь, дарма
То, жартує з ним, зима
Зробив стежку, вбрав криницю
Зачерпнув в відро, водицю

Зранку, сплять внучата, діти
То потрібно їх жаліти
Заварити чай, їду
Так, здолаємо біду!





Не плач мати Україно
Протри, гіркі сльози
Зустрічай Різдво Христове
Різдвяні морози

Постав дідух, на покутю
Дружно, за стіл сісти
Будем, кутю вечеряти
Коржа, з маком їсти

Кисіль будем, узвар пити
І , колядувати
Дружно, разом, всей сім’єю
Христа, прославляти!

Щоб колядку, з України
Й у Москві почули
Та славили, всі Господа
Нечистих, забули!

Цих демонів, душогубів
Що людей вбивають
Та руйнують, збудоване
Кров’ю поливають!

Колядками, щедрівками
Славить, землю, небо
Усевишню силу Божу
Всьому світу треба!

З колядою, з Новим роком
Коза скаче скоком
А старий рік, утікає
На коні, галопом!



.

У рік Коня, прийшла війна
Приніс рік, смерті, сльози
Залита, кровію земля
Життю приніс, загрозу

Пішов в минуле, рік Коня
Лишивши, за собою
Сиріт, скалічених бійців
Батьків, із сивой головою

В житті, приємно пригадать
Ласкаві дні, прожиті
А лихо, вік, не позабуть
Дні, кров’ю залиті!

А пригадавши, тих катів
Серця затьмить, огида
Пристольних демонів Москви
То, вічна біль, від жида!

Ступив рік Новий на поріг
2015 й, козлячий
Що рік, Україні принесе
Трудящий, чи ледачий?

А керівні, наші пани
В борги, ще більш залізли
В кориті, менше вже їди
Вже й з-за кордонні влізли

Свого бач, розуму нема
Потрібно міркувати
Щоб Україну у рабу
Тим, демонам віддати

«Потрібно людоньки, самим
Країною керувати
А Кучмів, мудрих Кравчуків
Цих зрадників, за грати!»

І не захистять, на цей час
Їх Беркути, й Амони!
« Пока, не встигли, утекти
В хатинки, за кордони!»

У депутати проложив
Доріжку своєму сину
А на людей, їм наплювать!
Що буде, з Україной?

Він Гетьман є, наш отаман
В руках із булавою
Можливість є, розбогатіть
«Це дума, головою!»

Пильніш дивіться, у життя
Не того, ви обрали!
Жиди, хто б де, не керував
То завжди, грабували!



Щастя, миру, взаєморозуміння і любові всим Вам!
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 12 июл 2015, 13:38





В горі сліз, діждалися весну
Пробудилась вся земля від сну
Ніжна зелень, на гілках беріз
Зупиніть війну, вже досить сліз!

Придивіться в світ, на лихо те
Мовлю слово, слово є, святе!
Розуміти, мусимо брати
Хоч як тяжко, мусите пройти

За життя, дароване смертям
За сиріток діток, вдових мам
Досить, досить кров пити катам
Олігархам, лютим тим жидам!

Що посіяв, мусиш все зібрати
А за зраду, мусите карати!
Без обману, Кучму, Марчука
Комуняку, «екса» Кравчука

З булавою, клявся у руці
За Межигір’я, золоті двірці
За калік, за люту смерть бійця
Відповість най, мафія уся!

Янукович, розстріляв Майдан
Не минути грат йому, й кайдан!
Слово батька, діда, є святе
Не простить Господь їх всих, за те!

Від душі, від серця пишу твір
Відібрав в них розум Господь, й зір
Від багатства, сліпнуть вороги
Все віддасть , за скоєні борги

І Москва, накоїла огид!
Тут керує Путін, підлий жид
Атом, зброя, сварить світ, рука
Розуму лишило чудака!

Роздува, між мусульман вогонь
Зло творить, між людством, заборонь
Зупиніть! Нечистому смаки
Землю всю, пленили дураки!

Вся земля, діждалася весну
Пробудилось, все живе від сну
Ніжна зелень, на гілках беріз
Досить крові, смерті, досить сліз.





Сумні думи, дарить Господь
Радості, не має
Вічно граблять Україну
Горе, сльози знає.
А як в піснях, що співає
Болить, ниє серце
З грудей, вирватися хоче
Від жалю, стукоче.
Земле моя, Україно
Обкрадена мати
Скільки можеш зла терпіти?
Пора лихо гнати!
Пора, пора всих злодіїв
Смертельно карати!
Лише тоді, ти відчуєш
Усміхнеться слава.
Будуть, усі шанувати
Окріпне держава!
Усі будуть молитися
Суровим законам
І Господа прославляти
До землі поклоном.
І діточки усміхнуться
До сонечка, в небі.
Добро, воля усміхнеться
Брехні, зла, не треба!





Слово мовлю, сестрам і братам
Лихо бродить, жити тяжко нам
Діждались, від житого огид
Знов обрали, знов керує жид.
Манять дуже золотії їх, двірці
Розум їх лишив, жадність у руці
А за землю, гинуть лиш бійці?
Звикли красти, нищити, ломать
Це тавро, на пиках їх печать.
Всі відпаслись, горбнуть животи
Розуміти мусите, брати!
Тіло й душу, даримо смертям
Досить годувати, бездар нам!
Все багатство, щоб палить вогнем?
Дихати вже нічим, з кожним днем
Більш дуріють, жирні бугаї
Хто керує, хто в нас на чолі?
Всі бояться, тихо, всі мовчать!
Більше вкрасти, інші хай повчать
В них у думі, злато – шоколад
Друзі з закордону, створять лад.
Гинуть люди, діточки війна
Керівним, то мати є, рідня
Є куди, мільярди приховать
І ніхто, не буде, нас карать!
Що нам людей горе, що біда
Виліземо сухими, а вода?
Мов із гуся, миттю із тече
На війні, прострілене плече
Бійці гинуть, смерті, кров тече
Мусимо, брат брата берегти
Розуміти мусимо, брати!
Що творять поганці у тилу
Ждуть за зло, брехню, ще похвалу?
Ще лишилось, землі їм продать
Це є їх тавро, то їх печать!



Усим миру, щастя, здоров'я, любові!
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 10 авг 2015, 06:39



А стежину, до цвинтаря
В канави порили
Щоб старики сторчували


Це про дорогу, до цвинтаря, через поле (що раніше була, а зараз переорали).
А діду тяжко, з грижами, добратися до могилки жінки... Хто дума за старих?



Заїлися вже олігархи
Хазяї погані
Стогне поле, нива плаче
Порита ярами

Не пройти вже, до могили
Зрослось бур’янами
Родила тут пшениченька
Жито, гречка, просо

Зросла нива бур’янами
Лобода, зверх носа
Третій рік вже, засівають
Не завозять гною!

Сіють, якусь чечевицю
Горох, чи то сою
Гріх це бачить, пора вмерти
Як, на це дивитись

Лани твої, Україно!
Де твоя пшениця?
До Європи зібралася?
Сором, це дивиться

Отакії агрономи
В Борові, в Кокоса
Усю землю забруднили
Лобода, зверх носа

А стежину, до цвинтаря
В канави порили
Щоб старики сторчували
Панів, не злюбили

Ходять старі, сторчакують
Могилку, поправлять
Та, хазяїна Кокоса
Злим словом, всі славлять

Слово діда старенького:
Літа по країнах
Ожиріли олігархи
Забули Україну!





Ми думали, не прогадали
Тебе, громадою обрали
Щоб правив, думав головою
Нагородили булавою

Фальшиві то, громади мрії
Не виправдовуєш надії
Гребеш під себе мільйони
Та для бандитів лиш закони

Приймаєш, миттю у пакеті!
Як злодій, без авторитету
Петлю зашморгуєш, громаді
Ганьба тобі, й Верховній Раді

Не жди Україно від них чуда
Христа продав, жид Іуда!
Не втримати, вам й булави
Всі засмерділись, з голови

Від хибних, зрадливих ідей
Вже скільки маємо смертей?
А скільки сиріт, та калік
Це, не прощається повік!

Повік, злодіїв будуть знати
Своїх, зуміли приховати!
У депутати, під крило
Воно й в Донецьку так було!

Свої, всі сім’ї приховали
Щоб вас, злодіїв, не пізнали
А матері, батьки, їм хвате тищі
А вам, п'ятнадцять залюбки!

Громада, вийде на Майдани
Всих вас злодіїв, у кайдани
Всих реформують, без судів
Голодних сиріт, помста вдів.

Так дивлячись, на всих вас глядя
Добра, не принесе вам дядя
Свого бач, розуму нема
Жде Україну, ще й зима

А кошти пахнуть, не по жмені
В вас, мільярди у кишені
А приховає все, війна
Злодюгам, мати то, рідня!

Пильнуйте їх, о сестри, брати
Струсніть сильніше їх
Бо солдати, потрусять всих
О рідна мати, немає розуму у них

А кров, тече, одні руїни!
Як діду жалко, України
Діточок сиріт, вдову матір
А кати, замаскувались як брати!





Дарую слова Вам
Дарую Вам думу
Приємніш всміхатись
Ніж плакать від суму.

В житті є, немало
Пригод і прикметів
Не в силу утримати
Все у секреті.

То ліпше, всміхатись
Друг з другом шутливо
Із серця, зло гнати
І думу брехливу.

Не смій лиш, дружити
Із злом, та злодюгой
Бо зависть і жадність
В житті є, не друзі.

В житті посміхайся
В злагоді по волі
Брехня, зло і жадність
Є – друзі неволі.

Не вірте брехливим
Жидівським талмудам
Вони, від нечистих
В’язниць, не минути!

Брехнею, обманом
У владу попасти
То їхня можливість
Усіх, обікрасти!

Всміхайтеся щиро
Сестриці і брати
Міркуйте, скоріш як
Злодюг покарати

Вони більш, у владі
Не зникли, принишкли
Хто де, на Канарах
У Кіпрі, всі Вишні!

Всміхайтеся друзі
Вже, досить розладу!
В руках вам тримати
Брехливую владу.

В житті, від усмішки
Не буде Вам хуже
Від влади, невдалих
Гоніть і байдужих!

Стряхніте з усмішкой
Рідню, їхні статки
Від сміху, не буде
В цьому не достатку

Всміхайтесь й дивітесь
Пильнуйте, всих брати!
Вони є, у владі
Межи Вас, депутатів.

Можливо, з усмішки
Отримати славу
Лиш цим, збережете
України державу.

Вільніше дихнути
Зі сміхом, всьому люду
Гоніте із влади, хапуг
Всю паскуду!



Хай пише, хай плете кошики, порає город і себе, бурчить і повчає...
Нехай здоровий буде, як може допомагає людям...
З такого старого більше людям добра, ніж від безлічі алкашів!
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Пред.След.

Вернуться в Креатив

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 7