ЧОМУ Я ОБИРАЮ КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ А НЕ МОСКОВСЬКИЙ

[denim]

Освячення священиком з КП ікони в маршрутці значення на мою молитву не має.
Проте більш суттєві речі мають, наприклад, причастя - це прийняття Тілі та Крові Христа (це найважніше з усіх таїнств та обрядів) і вино та хліб перетворюються в це лише в Церкві за Літургією. Творити це вдома я не можу, це робить лише рукопокладений священик (рукопокладання згадується в Нов.Заповіті), це містика, проте заперечувати її означає заперечувати досвід усієї Православної Церкви. Філарет був відлучений від Церкви, він не може рукопокладати єпископів та священиків. Священики, рукопокладені через Філарета, не мають благодаті причащати, сповідувати, хрестити, вінчати та ін.

"Був заказ стосовно Борівської існуючої церкви щоб її забрати, розваляти, і на її місці побудувати храм МП."
Звідки така інформація!? Диву даєшься фантазії. Декілько активних прихожан, в т.ч. я вирішили спробувати в черговий раз попросити землю в Ради. Склали листи, погодили та підписали в священика та відіслали. Заказ від кого?! Можете вважати від мене! Проте церкву КП руйнувати я не закликав.

"Раніше ж всі мовчали і всі все влаштовувало"
У о.Василя є ціла папка зі зверненнями до Ради та ін.установ протягом останнього десятиліття.

[NEMO]

..мабуть ще 20 сторінок буде..

[denim]

[Levchuk]

[denim]

[Levchuk]

[Levchuk]

[denim]

1) збираємо, звертались
2) Лаври ніколи не належала ні УПЦ КП, ні УАПЦ, ні УГКЦ. В кінці 80-х надана в розпорядження громаді УПЦ. Якщо якась структура на чолі з єпіскопом, відлученим від Церкви, претендує на неї, це ще нічого не значить.
Храм в Боровій був збудований на початку 20 ст, тобто був у складі РПЦ, МП аж до 1992 року, коли прибічники Філарета одноосібно не вирішили, що вони мають виключне право на служіння в ньому.

[motttv]

Дозволюсобі собі нагадати тему Бабенко Юрія » 01 дек 2011, 23:04


"ЧОМУ Я ОБИРАЮ КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ А НЕ МОСКОВСЬКИЙ.
Хоч я й не можу похвалитися великими знаннями церковних канонів, все ж як парафіянин православної церкви Київського Патріархату селища Борова, як громадянин цієї країни, дозволю собі висловити деякі думки з приводу прочитаного на борівському сайті у текстах «Ответ на раздумья по поводу старих журналов» та «Інформація для роздумів».
Отже, з точки зору простого обивателя. Чому Київський Патріархат, а не Московський.
Якось зайшовши до храму Московського Патріархату на Харківщині, я запитав у бабусі, що продавала свічки та церковну літературу чи у них є дитяча біблія українською мовою. На що вона відказала, доречі по-українськи: «Як ви поспішаєте українізувати своїх дітей!» і ще, мовляв, українські переклади спотворюють зміст оригіналу. Я не буду вдаватися в те як і які переклади і що спотворюють, думаю, це справа фахівців-філологів, та настрій цієї людини цілком зрозумілий. Можливо настоятель того храму є хорошим священником, але у його проповідях тільки було й чути «Россия», «Русское государство» і так далі.
Перебуваючи на прощі в українській святині Почаївській лаврі доводилось пильнувати, аби нічим не виявити свою приналежність до «раскольніков» Київського Патріархату. Там, цілком відкрито, розповсюджувалась газета спрямована не те що проти «філаретовцов», а проти Української держави взагалі.
І це факти не поодинокі.
Згадати хоч би й доволі часті візити в Україну московського патріарха Кіріла, перепрошую за можливі неточності в цитуванні, який з одного боку стверджує, що церква має бути поза політикою, а з іншого боку пропагує ідею «русского міра», в який він включає Росію, Україну, Білорусію і… Молдову!
Звичайно поняття «русскій мір» можна трактувати як завгодно, але в цій ідеї все таки недвозначно проглядає заперечення права українців і білорусів на окремішню самобутність. Це ідея злиття в так званий єдиний народ Київської Русі, якого фактично ніколи не існувало, були тільки чисельні племена з яких і витворилися східно-слов’янські народи. А що до претензій Москви на Києво-Руську спадщину, раджу прочитати працю Володимира Белінського «Страна Моксель».
А чого варті спроби заперечення патріархом Кірілом геноциду українського народу в 1932–33 роках. Патріарх порівнюючи гітлерівський і сталінський режими перший називає людиноненависницьким, а другий (тільки) репресивним. Воістину, словесна еквілібристика гідна патріарха, та чого не скажеш аби догодити кремлю. На сьогоднішній день жодна адекватна людина не заперечуватиме геноцид євреїв у фашистській Німеччині на тій підставі, що знищувалися не тільки євреї, а от що до українців, як виявляється, це можливо.
Відомі факти перехрещування «борцями за канонічність» вже охрещених в церквах Київського Патріархату. Тобто католицьке і протестантське хрещення, згідно тих же канонів, визнається, а православне вже ні. Де логіка?
Що до невизнання Київського Патріархату спільнотою православних церков. В 1872 році Константинополь, заперечуючи право Болгарської православної церкви на автокефалію (самостійність) звинуватив її не те що в розколі, а в єресі філетизму
( трайбалізм, прагнення до племінної окремішності). Хто сьогодні сумнівається в канонічності Болгарської православної церкви? І подібних прикладів можна навести досить багато.
По правді сказати, мені не цікаво хто більш грішний чи праведний патріарх Філарет, чи патріарх Кіріл. Погодьтеся, складно себе почувати природно там, де явно чи приховано заперечують твоє право бути українцем у своїй незалежній державі. Невже той хто любить Україну, а не Російську імперію, не може любити Христа? Чи кожен православний просто зобов’язаний поділяти ідеї «русского міра» і мати проімперські настрої.
Не буду надто вдаватися в історію, але дозволю собі нагадати, що хрещення Русі фактично почалося з Києва (Москви тоді ще й не передбачалося).
Нам так довго доводили нашу меншовартість, що зрештою багато хто із нас повірив у це і, або живе як меншовартісний, або просто зрікся свого коріння.
А між іншим такий учений, як Міхал Красуський, поляк за національністю, і навіть промосковський історик Андрєй Дікій визнають, що тільки в українській мові у первісному вигляді ще збереглися найдревніші лексеми – слова які у змінених формах побутують в інших слов’янських мовах. І саме українська мова є найзрозумілішою для різних слов’янських народів. Цей факт вказує на те, що саме від праукраїнців і походять слов’янські народи.
Отже, пора усвідомити своє справжнє місце у створеному Богом світі і нарешті почати виконувати покладену на нас місію.
У незалежній Україні має бути автокефальна церква, аби позбутися небажаних впливів сусідньої держави.
На сам кінець хочу зазначити, що висловлене тут не обов’язково повинне співпадати з позицією Української православної церкви Київського Патріархату."

[denim]

Цей перелік можна продовжити:
чому я обираю Ланос, а не Мерседес
чому я обираю "Дрова", а не МакДональдс
чому я ходжу до райлікарні, а не в OnClinic
чому я літаю МАУ, а не Turkish Airlines

я іжджу на іномарці, а не на Ланосі, тому що вона комфортніше, не їм в Дровах, бо несмачно, МАУ затримує рейси. А ходжу до МП, бо там:
- є благодать, її Таїнства дійсні, на чолі її люди не відлучені від якоїсь Церкви;
- є єдність зі Світовим Православям, є приклади святості, є освічені духовники, є освічені богослови;
- УПЦ (МП) повністю незалежна в управлінні від МП (що було даровано ще Філарету), Патріарх Московський не може впливати на внутрішні справи УПЦ, вони вирішуються виключно Синодом УПЦ. Проте Мітрополіт Київський може впливати на рішення РПЦ, бо є членом її Синода (хто ще на кого впливає?)
- так Патріарх Кіріл поминається на службі, ну й нехай, я особисто не проти хай його Бог береже;
- служба правиться на церковнословянській, мові, вигаданій греками Свв.Кирилом та Мефодієм для просвітництва хорватів; на цій мові молились св.Петро Могила, св.Лаврентій Чернігівський, св.Кукша Одеській, св.Олена Флорівська, св.Лука Кримський (до речі можна правити і українською, якщо вирішить громада);
- так УПЦ знаходиться у Московському Патріархаті, проте Філарет із Ющенко хотіли під юрисдикцію Константинопільського Патріарха (ніби вони стануть від цього святіше), однак мені ближче св.Сергій Радонежський, Св.Іоанн Кронштадський, Св.Тихон Задонській, св.Ксенія Петербуржська, ніж заморські.
Те що хтось закликає, що УПЦ не така українська як КП, то ніде ні в церковній історії, ні в догматах, ні в канонах я не бачив, щоб Церков втрачала здатність вести людей до Бога, якщо вона не національна. Апостол казав: "во Христі немає ні еліна, на іудея".