ur4um » 20 сен 2012, 17:34
Додамо те, що вже є готове:
Вертайте в думах
Вертайте в думах, хоч на мить
В прожиті роки молодії
На більшеє, немає надії
Лишилось, не багато жить
А серденько щемить, болить
Все панята, не забуває
І в прожитім, і по сей день
По всім життю, дума блукає
Блукає клята, та на жаль
Добра, ніде, не находила
Єдине, сльози, та печаль
Не видно, радощів, ні сміху
Протри, хоч раз свою сльозу!
Яка приємна, для душі картина
Земля убрана, в зимову красу
То доказ всим, щоб вірила людина!
Господню силу, Вам в словах несу.
Як тяжко, в слові , всю красу Господню
Неповториму, людям показать
Та зупинити від гріха людину!
Щоб міг в житті, він Господа пізнать.
Не творіть зла, в житті, покайтесь люди!
Розбудіть кожен, в серці своїм жаль
У кожного із нас, життя не повториме
Прожите, не вернуть, то вічна даль.
Не повернути жите, не догнати
Ніяк не ізмінити, в серці май!
Спішіть, по швидше, Господа пізнати!
Єдиний шлях, його ти обирай!
Господь ізцілить в серці Вашім болі
Укріпить дружбу, братськую любов
То ж кайтеся, та вчітесь рисувати
Неповторимую красу Господю знов!
20 лютого 1996 року
Діждалися
Діждалися старі батьки
Діждались знов, весни і свята
Та не діждуться діточок
На це в них доля скупувата
Великдень, це Христос воскрес
Це свято, світом вшанували
Батькам, як тяжко ждать діток
Їх дітки того, не пізнали
Старенькі ждуть діток, внучат
Життя миттєво пролітає
Хвороба миттю косить з ніг
Прибудуть, а батьків немає
А серденько болить, щемить
Як тяжко, біль душі терпіти
Багато всього в світі є
Отак в батьків є різні діти
Прийшла весна, і жде земля
Жде від батьків, щоб обробляти
Та сили у старих нема
Прийшов той час, відпочивати
Літають думи по життю
Пригадують усе прожите
Горбатеє твоє життя
Все потом, та слізьми помите
13 великдень 2006 р
ДОПОМОЖИ
Ніч вже кінчилася, світає
А дума мучить, не кидає
Молися Господу, проси!
Цим, допомогу ти даєш
Чи донькі рідненькій, чи сину
Щоб захистив Господь дитину!
Єдину маю я надію
Інакше помогти, не вмію
Бабуся й мама, малих вчили
Як лихо, Господу молись!
Допоможи святий Владико
До внуків жалість є велика
Вони беззахісні, малі
Чолом схиляюсь до землі
Допоможи, Великий Боже!
Ніхто крім тебе не поможе
Молюсь до Господа, і плачу
Іншого шляху я не бачу
Допоможи Господь онуку
Зніми з душі моєї, муку!
Це щира правда, в моїм слові
У Бога досить є любові
До грішних нас, всих на землі
Прошу в словах, а слів не бачу
В очах сльоза, я мабуть плачу
Чи то, лишає мене зір
Мушу закінчувати твір....
14-05-2008
Єдина правда
Правдиво писано, Євангеліє святе
По різному, в церквах його читають
Хто, за все писане, всю душу віддає
Та є й такі, що грошей вимагають
Написано для всіх, закон Христа
Лиш виконать другий, його не може
Спокуса, жадність, серце заснує
Він все продасть, щоб стать вельможой
Учитель світу, є для всих Христос
Правдиво жити, нас він научає
Та є й такі, що шкуру всю здеруть
Коли при смерті, тропар прочитає
Карай же їх, карай усих за те!
То ж, люди є, що в них грошей немає
Їм дуже тяжко, жити на землі
Та іще тяжче, як хтось помирає!
Правдиво писано, Євангеліє святе
По різному, в церквах його читають
Хто, за ту заповідь, всю душу віддає
Та є й такі, що диявола кохають
То ж, славте всі, прославляйте Христа
Учителя, усих його, пророків
Всим писано, як жити на землі
А смерть прийде, не треба їй мороки
То є , єдина правда на землі
Підряд бере, раба, його вельможу
Багатство із собою, не забере
І відкупитися, від смерті вже не може
Молітесь люди, славте всі Христа
Хай славиться в віках, і Мати Божа
Хвала апостолам, його ученикам
Усі помруть, хай знають те й вельможі
25 лютого 1996
Засторога
Хоч як ти думай, но здається
Життя від предків, всим дається
Як предки, своє життя жили
Нащадкам в чеки відложили
Добро, чи радість, зло, чи смуту
Яку лишили ще отруту
Господь все бачить, усе знає
Добром й гріхами управляє!
Кому відпустить в житті роздум
Кого накаже, забрав розум
Мені лишень, так все здається
Крива доріжка в життя в`ється
Від предків, як життя прожили
Що дітям в гени відложили
Отак їх дітки з життям б`ються
Нужда та лихо з них сміються
А інші, життя п`ють, гуляють
Нужди і лишенька не знають
Для всих живих це засторога:
Від предків, встелена дорога
В життя нащадкам, з їх гріхами
Вони прожили вік байдуже
А діткам, внукам болить дуже
Це не можливо промовчати
Потрібно ближнього повчати
В житті гріхи, щоб не творили
Та з вірой в Бога в житті жили!
В житті наука не погрози!
Щоб не пролились в діток сльози
Моліть всі, милості у Бога!
І щастям встелиться дорога.
ЗДАЄТЬСЯ
Пока ти дужий, так тобі здається
Що в кожного життя у радощах сміється
Квітучий рай - гаї, діброви, ріки.
А захворів, погасло все, лиш ліки!
Без ліків, ти не можеш день прожити
Хвороба змусила у ліжко положити
Тримай чайок, з травиці і малини
Добав туди смородини, калини
Та гілочку із груші, чи то з вишні
В аптеку? Тратиш кошти, як є лишні!
Дають в аптеках ліки з астарілі
Щоб мерли швидше, а то одуріли
Або, для опита вколють вакцину
Розкажеш все онукові і сину
Як нищать хворих, в нас на Україні
З Америки доставлені вакцини!
Без сорому аптекарі торгують
Біди не бачать в людях, і не чують
Рецепти пише лікар, по дороже
У них, союз з аптекою похоже!
Віддасть матуся останню копійчину
Щоб захистити дочечку, чи сина
Від ліків в нас, в країні, більш вмирає
Лиш влада це не бачить, і не знає!
У влади є своя, в них охорона
А лікарі, їх лічать, з-за кордона!
Їм всим "начхать", на писані музики
У них, від жиру, лопаються пики!
Бур`ян, травиця, все,що є в природі
То - вірні ліки, здавна у народі
Тож не лініться, трави собирайте
Живіть щасливо і не помирайте!
На Україні всі ви, хлібороби
Шукайте ліки в травах, від хвороби!
Природа вірно буде вам служити
І допоможе вік вам свій прожити
25-04-2008
Не журися друже, послухай слова
Про що, в цих піснях, іде мова
У кожній людині, своє є життя
Старе все, від предків, не нове!
Тож мусиш терпіти і славити бога
За гріх, що утворений родом
Без Бога не знимеш, з свого плеча
Господь, укрепив своїм кодом
Не смій повторяти, та коїть гріхи
В житті назавжди, будуть муки
Щоб дітки твої, тебе не кляли
За біль твій, одержать й онуки!
Із думою друже, життя проживи
Люби, все живе, всю природу
У Господа милість, за все попроси
Тобі, щоб простив, й твоєму роду!
Тоді, ти відчуєш, природи красу
Як птах до небес, в піснях в`ється
Як сонечко сходить, пробуджує день
І все на землі, що росте, все живе
До Господа в небо сміється !
травень - 2008 р.
РАНОК
Розповім я, як з-за гаю, вранці сонце сходить
Небокрай, всей, з рожевого в блакить переходить
Як у ранці, соловейко, в гаю, в піснях тішить
Як листочки, на віточках, вітрець чуть колише
Як пташина, ненароком, листя зворухнула
Та сріблясті росиноньки, на землю здмухнула
Тихесенько, вітрець дише, шепче, розмовляє
У розмові, чуть злагоду, він гай вихваляє
По-під гаєм, невеличка простяглася річка
Над річкою верболози, зелена травиця
І дивлячись, кров остине, приємно дивиця
На природу, Україно, яка ти богата!
Віддаєш дари, природи, людям, наче мати
Наче мати, рідненькая, діточок голубить
Це все люди, рай Господній, то він усих любить
Нам дарує цю природу, гаї, лани, ріки
А ми це все, не шануєм, не славімо Бога
Тож, попереду, все тяжчий жде нас шлях!
Тернова дорога, простиляється в майбутнє
Цвинтарі, могили, пустота і прах
Керівники, в нашій владі, б`ються на вкулачки
Вони також, що сіяли, одержуть болячки!
Як би вони не брехали, людей не дурили
Для них ями вже вириті, готові могили
Не приємно в цьому вірші, ці слова почути
Ями вирито - лишилось лише загорнути
Та проститися, з твоєю, Вкраїно красою
Що бентежить моє серце, умившись сльозою
Так, дивлячись, на Рай Божий -
Ти старий, не гожий
Лише бачиш Україну, всю її природу
Нема краси, приємніше - бачить її вроду!
12_01_2008
ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ
Різноголосо звучать, слова пісні
Не почути в них, інших чудес
Летить голос пісень у вселенну
В весочінь, до блакитних небес
У словах є, і радість, і смута
Є в них жалість, тривога до сліз
Є хвала в них, до Господа Бога
Слова хмурі, мов віти беріз
Чути шепіт листочків, розмову
Всюди чуть, як шумлять дерева
Слово пісні, усих пробудило
То вжиття летить пісня нова
У молитві прохання до Бога
І здійснивши, його заповіт
Щоб життя дав їм, в пісні тривога
Щоб летіть, у Вселенну, у світ!
Даруй Боже, словам моїм волю
Щоб летіли слова між людей
Щоб життя їм поліпшили, й долю
Не потрібно їм інших ідей
Різно-голосо, звучить слово пісні
Є тривога в них, радість і плач
Мерехтять лише зорі в блакиті
Серед ночі, вселенну побач!
Серед сірої темної ночі
Із-за обрію, місяць зійде
Серед ночі красу цю побачиш
Безліч зорів сяють, як в день
Лише пісні слова, не побачиш
Поміж зірок, сховався їх прах
Залишаючи слід, за собою
Лишився слід – «Чумацький шлях»!
11-08-2008
Смута
Посіла всю Україну,
Великая смута,
Земля тяжко захворіла,
Повсюди отрута.
Розлитая, то тут, то там,
Яку творить шкоду.
Пийте люди, і дихайте,
Гірку пийте воду.
Їжте люди, хліб в отруті,
Таке й з овочами,
Политеє, орошене,
В кислотах з дощами.