1)"Вырос человек. И стало ему жить как-то совсем невыносимо. Вспомнил он совет бабушки и пошёл в храм. И тут к нему подходит кто-то: «Не так руки держишь!»"
2)"Настоятелю Киево-Печерской Лавры, митрополиту вышгородский и чернобыльскому Павлу в честь его 51 дня рождения подарили автомобиль премиум-класса Lexus.""
Є такі проблеми. 1) З одного боку для багатьох втрачено зв'язок з традиціями попередніх поколінь. А з іншого боку, як таким людям і прийти в церкву, коли їх нерідко там зустрічають як чужаків?
2)Питання не в тому, що подарували Настоятелю Киево-Печерской Лавры, питання в тому, що є ієрархи надто схильні до розкошів. Очевидно їх не цікавить той факт, що вони замість того щоб навертати людей до віри, чинять протилежне.
"Ось дочитаю одну цікаву книжку, думаю, буде що обговорити.
Що за книга?"
Книга Річарда Докінза "Бог как иллюзия"
Скажу відверто, багато в чому не можна не погодитися з автором, зокрема там де він критикує "християн", але вцілому він робить спробу довести те, в чому і сам впевнений не до кінця.
Якось одна вчителька сказала, що хтось із учнів видав таке: "А навіщо вчитися, якщо всеодно доведеться помирати?" До честі цього учня, він зумів додумати атеїстичне твордження до кінця. Але ж висновок який? Більшість атеїстів або від самогубства, або від розбещеного життя мабуть рятує тільки те, що вони не спромагаються на те, що спромігся цей учень. Хоча про Докінза цього не скажеш. Він згоден з тим, що рано чи пізно його не буде і крапка.
А взагаліто це питання дуже об'ємне