ЧОМУ СВІТОВЕ ПРАВОСЛАВ'Я НЕ ВИЗНАЄ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ?

[о.Владимир]

[Бабенко Юрій]

О. Володимир пише: "Православных Церквей, которые своим присутствием подтвердили каноническое единство с УПЦ, возглавляемой Блаженнейшим Владимиром Митрополитом Киевским и всея Украины, и осудили антиканоническую деятельность украинских раскольников." Про це вже скільки переговорено, що вже стає й нецікавим. Основний аргумент: "УПЦКП не визнають". Та переважна більшість із тих, хто не визнає, свого часу теж не визнавалися. Нікому не хочеться входити в конфлікти з Москвою.
А позиція РПЦ в цьому питанні, ну прямо "істинно православна". Не було жодної спроби проаналізувати, може десь і РПЦ припустилася дій чи висловів, що аж ніяк не сприяли залагодженню конфлікту, чи хоча б не відштовхували людей налаштованих проукраїнськи. На сьогодні РПЦ фактично стала рупором кремля, та ще й прикривається канонами, християнськими цінностями.
О. Володимир нам розкаже, що ми на своїй землі ніхто, що саме слово "українець" це лайка, та ще й доводитиме чиюсь канонічність чи неканонічність. Та їм ті канони, вибачте, як дишло, куди повернеш, туди і вийшло. Та, зрештою, хай собі..., нам яке до того діло?

Кілька цитат з твору "Літос" Могильницької.

У 1448 році єпископи Московського царства, очолюваного в той час Василем Васильовичем, названим Темним, розривають канонічну єдність із Київською митрополією, самочинно, без благословення патріарха Царгородського висвятивши собі окремого митрополіта Іону.

Зрештою, якщо вже так любити канони, як любить їх Російська Церква, то й 500-ліття їй слід було б святкувати не в 1948-ому, а аж у 2089 році, бо в 1948 святкувався "ювілей", за сьогоднішньою термінологією московських ієрархів, неканонічного, розкольницького діяння, яким був самочинний, не благословенний Царгородом відрив Московської Церкви від Київської митрополії. Адже ні новоствореної Московської митрополії, ні новопоставленого митрополита Іону Вселенський патріахат не визнав. Тобто Церква ця була "безблагодатною", "самосвятською", "неканонічною"…

Визнання Московської Церкви і дарування їй патріаршої гідності відбулося аж через 141 рік - у 1589 році, коли вщент пограбовані турками східні патріархи змушені були мало не щороку звертатися до багатих Московських царів по милостиню.

Ваші "толковатєлі" історії Церкви стверджують, що Москва мала право не підкорятися Царгороду, бо "Константинопольские патриархи отступили от православия, приняв унию с Римом". Але ж вони не були усунені з патріаршого престолу! І рішення Восьмого (Фераро-Флорентійського) Вселенського Собору ще не були скасовані (це сталося лише в 1451 році…), і Собор цей тоді ще вважався Вселенським, незалежно, був він таким насправді чи ні. Отже, дії Московської Церкви юридично не вписувалися в жодні канони!

Ми бачили, що до усамостійнення Московської Церкви всі її землі були канонічною територією Київської митрополії, а відтак - Царгородського патріархату, якому ця митрополія підлягала. Після утворення Московського патріархату Київська митрополія втратила ці канонічні території в Московських землях.

Уже в 1654 році, коли під час війни з Польщею московські війська взяли Смоленськ, Могилів, Полоцьк, що підлягали Київській митрополії, а отже, були канонічною територією Царгородського патріархату, Московський патріарх Никон грубо порушує 8-ме правило ІІІ Вселенського Собору, беручи ці єпархії в своє підпорядкування та висвячуючи там єпископів, навіть не кивнувши в бік Царгороду.

на чужій канонічній території Московська Церква в 1659 році поставила місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри Лазаря Барановича? Це при живому митрополиті Київському, поставленому Царгородом!

в 1663 році Москва царською грамотою засвідчує, що Київська митрополія - це канонічна територія Царгородського патріархату, "дуже щиро" вибачається за своє втручання в "чужу область" і пояснює його тим, що Митрополит Київський "відступив від православія" і без втручання Московської Церкви українці вдух католиками поставали б.

Зауважмо цікаву метаморфозу: якщо в 1663 році Москва визначає, що Київська митрополія - це чужа канонічна територія та придумує брехливі виправдання своєму втручанню в її життя, то в 1685 році Московський патріарх Іоаким уже й не думає виправдовуватись, а ще раз настійно пропонує Царгородському патріарху Якову зректися Київської митрополії, мотивуючи свої права на неї тим (увага!!!), що "изначала принятия православной веры, была оная всероссийского нашего престола"

Уже наступного 1687 року Царгородський патріарший Собор засуджує оборудку з передачею Київської митрополії Москві як "акт симонії", тобто хабарництва, а самого патріарха позбавляє патріаршої гідності. Було таке, Владико, чи, може, я "фальсифікую історію"? Було!

А тепер, Ваше Високопреосвященство, питання, як-то кажуть, "на засипку": Ви можете назвати документ, виданий після 1687 року, який би засвідчив канонічно-правну передачу Царгородом Київської митрополії Московському патріархату? Не можете?
Я також не можу, бо такого документа не існує в природі… таких документів, окрім грамот патріарха-хабарника, - немає! Отже, й ні про які "канонічні права" Московського патріархату, який Ви тут представляєте, на Українську Церкву чи на якісь його "канонічні території" в Україні мова йти не може!

оскільки акт передачі патріархом Діонісієм Київської митрополії під зверхність Московського патріархату в 1867 р. був визнаний неправочинним як "акт симонії", а інших документів, що узаконювали б цю передачу, ніколи не приймалося, то Київська митрополія канонічно залишалася дочірньою Церквою й канонічною територією Царгородської патріархії, хоч фактично, за "правом сильного" й була підпорядкована Москві.

Христос не заповідав нам жити під Московським патріархатом, так що те, що ми з-під його опіки вийшли, зовсім не значить, що ми не достойно Христової науки жити стали…

Єдність Церкви Христової - це духовна, а не адміністративна єдність! Єдність на високому рівні душі, на рівні віри, на найвищому рівні добровільного підпорядкування Єдиному Богові нашому, а зовсім не якомусь Єдиному патріархові чи патріархату.

Кому цікаво раджу прочитати "Літос" Могильницької.

А о. Володимир, звичайно, буде щось нам доводити, навіть тоді, коли й сказати нічого.

[о.Владимир]

[о.Владимир]

[о.Владимир]

[bestia]

Папы Римского может и нет, зато было КГБ, не знаю как сейчас...

[bestia]

Юрий Бабенко прав. История РПЦ по отношению к Киеву - это череда преступлений. На таком фундаменте Святую Церковь не строят.

[bestia]

[о.Владимир]

[о.Владимир]