Політична проституція як вона є.
Одне із найбільших селищ на Фастівщині – Борова. Але яке б воно велике не було мешканці селища добре знають один одного. Вони пов'язані спогадами спільного дитинства, навчання, тощо. Сховати свої якісь політичні уподобання важко. Толерантність, а по українські «моя хата скраю» дають можливість більш активним громадянам, а конкретніше, заангажованим та продажним людям, диктувати своє та видавати це як «турботу» за ближнім. Добре ще коли це пересічний громадянин якого купили на виборах за покривало (як дешево коштують!) , а якщо це продажний депутат?
Мабуть не секрет для кожного мешканця селища, що за часи постійних виборів, тільки на них і заробляє населення. Одне діло чесно відпрацював та отримав зарплатню. Інше – коли депутат чи депутатка активно «працюють» і кожного разу на іншого політика чи двох, організовуючи у себе вдома усі штаби на будь який смак. Заплуталися вже мешканці у депутатській «відданості».
Ось і останні вибори не дали людям розібратися хто є хто. Наша шанована депутатка пані Л. М. Каленченко так активно керувала штабом та вела агітаційну роботу з населенням щодо підтримки провладної кандидатури пана М. Поплавського. Скуштувавши її драників, пан Поплавський забув про все. Результат не забарився – фіаско (як і для інших її кандидатів)!
Ще цього народ не забув, як тут же на «запаленні ялинки», відчувши знову гроші, пані Каленченко трохи не «цілувалась» з паном Р. Сольваром та співала йому деферамби і знову ж таки з турботою про народ. Пан Р. Сольвар звинувачував усіх словесно в брудних політичних справах , та обіцяв справедливі принципи, а на ділі знову ж з «продажними». Як каже народна мудрість «Скажи хто твій друг, я скажу хто ти»
Як розібратися людям в цих брудних ігрищах? Але це ще не значить що люди цього не бачуть і не чують. Вони мовчки роблять свої висновки.
Наприклад:
- є пропозиція ввести номінант на звання «політик-повія десятиліття».
А чому б і ні? Є Золотий фонд Фастівщини, Людина року, тощо…
Таке звернення вже направлено.
- зібрати підписи мешканців про недовіру
Політична проституція та зрадництво це якийсь тренд української політики і взагалі суспільства. Коли сьогодні агітують за одних, завтра за інших.
Куди поділась чесність і принциповість? Невже для тих людей немає нічого святого, і головні кредо їх життя "все продається" і "хата з краю"? Святе є – гроші! Але це не стабільна одиниця не забувайте. Постійне – людська повага, гідність.
Хоча звісно, є й достойні люди, які мають принципи але їх дуже мало щоб впливати на ситуацію. Зрадників і повій на жаль в рази більше. А ще гірше – з ними треба надалі жити і працювати….Тобто їх треба знати в обличчя…
Для справки:взято из анцеклопедии
Полити́ческая проститу́тка — беспринципный политический деятель, готовый поступиться честью, совестью, долгом (перед народом и отечеством) и другими высокими ценностями ради собственной выгоды
.