Я вірю в це і точно знаю, що його життя віддане на

[loboda]

Я вірю в це і точно знаю, що його життя віддане на добрі справи.

Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
І світлу обирать дорогу

Моє життя розпочалося на Луганщині. Як і всі діти я закінчив середню школу, потім пішов до лав Радянської Армії, а службу свою ніс в Демократичній Республіці Афганістан. Не все можливо передати словами, але одного дня на виконанні одного із завдань мене було поранено та контужено. Довго проходив лікування та реабілітацію в шпиталі міста Кабул, а після знову продовжив службу.
В 1986 році вернувся в рідний край, поступив на навчання до Черкаського пожарного училища, яке закінчив у званні лейтенанта. Розпочав роботу спочатку з інспектора, а потім і начальником охорони.
В 2001 році переїхав на постійне місце мешкання с.м.т. Борова, де мешкаю і по цей час. Але усі ці роки мене не покидала недуга – приступи нестерпної головної болі. Медицина дала свій висновок – пухлина головного мозку.
Здалося життя на межі і не має сенсу. Кошти треба було знайти терміново та й сума була не маленька. Але….світ не без добрих людей.
Якось діловод Борівської селищної ради Висоцька Інна Анатоліївна розповіла мені про добрі справи та порадила мені звернутися до депутата Київської обласної ради Віктора Олексійовича Бойко.
Мені не треба було шукати якихось спеціальних слів або порозуміння. Йому це давно відомо і до всього він ставиться не байдуже. Для нього немає значення з якого ти рангу, головне що ти людина і потребуєш допомоги.
15 травня 2012 року була зроблена операція по видаленню пухлини, а потім проведено курс опромінення за фінансової підтримки Віктора Олексійовича.
Вернувся я до нормального життя, до сім,Ї та роботи.
Сказати слова подяки, це нічого не сказати. Подарувати людині життя – велике покликання людяності та добра. Інакше Віктор Олексійович не може. Його життя для людей та в ім.,я людей.
Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше ми говоримо про них, а чи кожна людина відкрита для добра? Чомусь сьогодні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла і жорстокості. Зачерствілі людські серця заросли ряскою байдужості до чужого горя, чужої біди, яких у нашому житті дуже багато.
З давніх-давен закономірно вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого, розрадити самотніх.
Я вірю, що Віктор Олексійович допоможе нам подолати усі негаразди української долі, допомогти суспільству наповнитися добром та очиститися від зла.
Хай Вам, Вікторе Олексійовичу, Бог в цьому допомогає!

Вольтман Герман Володимирович
п.г.т. Борова