ПІСНЯ АРФІСТА*
«Будь радісний, щоб змусити забути своє серце, що тебе поховають.»
(Пісня арфіста)*``
Їж,
пий,
веселися –
Життя коротке.
Негоду грозову
забудь.
Тобі сади,
Тобі вуста дівочі.
Цінуй солодку мить,
Вона мов подих.
Смеркне.
І світ пірне у морок забуття.
Не буде ні тебе,
Ні місяця,
ні сонця.
То ж веселися,
Бо життя коротке.
А може дні твої ласкаві згіркли?
А може безнадія, ніби зашморг?
Усе покинь
без туги,
без жалю.
Бо жив ти,
чи не жив,
Яка різниця?
*
"Пісня арфіста" - давньоєгипетський твір епохи Середнього Царства, ймовірно найдавніший пам'ятник релігійного вільнодумства, що дійшов до нас.
Якось один учень сказав: "А навіщо вчитися, якщо всеодно помреш"? - в цих словах вся суть матеріалізму.