Кабінет лікаря ветеринарної медицини

все для населения!

Кабінет лікаря ветеринарної медицини

Сообщение Ярина » 08 фев 2013, 18:28

9 лютого о 14 годині за адресою вул.Вокзальна 1а(колишній будинок побуту, на першому поверсі праве крило) офіційно відкривається ліцензійний кабінет лікаря ветеринарної медицини.
Головний спеціаліст - ТЕРТИЧНА ЯРИНА ВІКТОРІВНА, телефони 0679102708 / 0506300069 / 0633357141
Можливо отримати як планову так і термінову допомогу Вашим домашнім улюбленцям, встановимо причину захворювання та неспокою, підберемо за необхідності дієтичне харчування, надамо пораду щодо подальшого догляду за твариною,встановимо схему лікування, проведемо вакцинацію, стерилізацію тварини, за необхідності перукарські послуги.
Надаємо ветеринарні послуги кішкам, собакам, птицям, екзотичним тваринам, великій та дрібній рогатій худобі, свиням.
Послуги надаються за адресою смт.Борова, вул. Вокзальна 1а, та за місцем проживання пацієнта.
Проводимо оперативні втручання будь-якої складності, оперована тварина може залишитись під наглядом лікаря.
Всі відвідувачі отримають картку на знижку та смачний подарунок для тварини.

Надаємо наступні послуги:
Огляд тварини;
Консультаційні послуги;
Виклик лікаря додому;
Вакцинація;
Терапевтична допомога;
Хірургічна допомога (в тому числі стерилізація, кастрація,кесарів розтин, обробка ран);
Післяопераційний стаціонар;
Стоматологічні послуги;
Лабораторні дослідження;
Консультація дієтолога, підбір дієти;
Консультація кінолога;
Консультації з дегельмінтизації тварин та інших протипаразитарних заходів;
Перукарські послуги.
Ярина
 
Сообщений: 121
Зарегистрирован: 30 май 2011, 09:51

Re: Кабінет лікаря ветеринарної медицини

Сообщение Ярина » 30 май 2013, 12:20

Всі бажаючі можуть безкоштовно отримати вакцину від сказу для своїх улюбленців.

Також завжди в наявності є так звані комплексні вакцини, від інфекційних хвороб та вакцина від сказу іноземного виробництва, для собак, котів, кроликів, курей та свиней.
Ярина
 
Сообщений: 121
Зарегистрирован: 30 май 2011, 09:51

Re: Кабінет лікаря ветеринарної медицини

Сообщение Ярина » 29 окт 2013, 13:14

Прийшла осінь, триває підготовка до зими, збір урожаю, хто ходить на полювання, хто на риболовлю, хто до лісу по гриби, і як тут обійтися без домашніх улюбленців? Як не взяти їх з собою на прогулянку до лісу чи на річку?
А от про небезпеку, що очікує на домашніх тварин в природі мало хто задумується, і як результат тварини хворіють.
На першому місці серед таких небезпек є іксодовий кліщ. Даний кровосос переносить смертельну для собак хворобу ПІРОПЛАЗМОЗ. Збудник піроплазмоза собак - Piroplasma canis (за міжнародною класифікацією Babesia canis). Він паразитує в еритроцитах, а потім руйнує їх. Продукти життєдіяльності паразита і розпаду еритроцитів викликають інтоксикацію в організмі собаки. Разом зі слиною кліща піроплазми потрапляють в організм собаки. Інкубаційний період після укусу кліща в середньому становить від 3 до 10 днів, іноді до 20 днів. Захворювання протікає в гострій і хронічній формах. Відомі випадки і блискавичного перебігу хвороби - миттєва загибель тварини.
Як і будь-яку хворобу, піроплазмоз легше попередити, ніж лікувати. Існує велика кількість препаратів, які відлякують і знищують кліщів. Це пудри, спреї, розчини для зовнішнього застосування, нашийники (просочені спеціальною речовиною) і ампули Spot-on (для крапельного нанесення на шкіру тварини). Якщо у вас вдома є маленькі діти, то краще для обробки чотириногих вихованців використовувати саме краплинні препарати, тому що всі інші препарати вимагають ретельного миття рук після контакту з шерстю тварини. А якщо ви відправляєтеся в місця, де може бути багато кліщів, то безпосередньо перед прогулянкою, ретельно обробіть собаку спреєм. Купуючи протикліщеві препарати, звертайте увагу на термін придатності і цілісність упаковки і пам'ятайте, що жоден виробник не гарантує 100% захисту від кліщів. Якщо вашу собаку все ж вкусив кліщ, то для того, щоб не упустити початок захворювання, кожен день вимірюйте ректальну температуру. При перших ознаках захворювання постарайтеся якнайшвидше показати собаку ветеринарному лікарю.

Першими симптомами є підвищення температури до 41-42 ° С, потім млявість, втрата апетиту, можлива блювота. Собаки стають апатичними, дихання важке, прискорене. Слизові оболонки ротової порожнини і очей набряклі, на 2-4 дні хвороби вони стають блідими з жовтяничним відтінком. На 2-5 добу з'являється гемоглобінурія (сеча темніє, набуває "кавовий" колір), що свідчить про несприятливий прогноз. Рухи утруднені, особливо слабшають задні кінцівки, пізніше може наступити парез і повний їх параліч.

При лікуванні піроплазмоза обов'язково використання не тільки етіотропних препаратів (спрямованих на знищення піроплазм), а й інтенсивної симптоматичної та патогенетичної терапії, навіть якщо захворювання вдалося застати на самій ранній стадії. Тому що всі специфічні препарати для знищення піроплазм, самі по собі дуже токсичні для організму.

І завжди пам'ятайте, що будь-яку хворобу легше запобігти, ніж лікувати.
Ярина
 
Сообщений: 121
Зарегистрирован: 30 май 2011, 09:51

Re: Кабінет лікаря ветеринарної медицини

Сообщение lima » 29 окт 2013, 14:09

Спасибо!
lima
 
Сообщений: 518
Зарегистрирован: 02 май 2012, 16:12

Re: Кабінет лікаря ветеринарної медицини

Сообщение NEMO » 29 окт 2013, 14:58

Аватар пользователя
NEMO
Site Admin
 
Сообщений: 1123
Зарегистрирован: 14 мар 2011, 17:12

Re: Кабінет лікаря ветеринарної медицини

Сообщение Ярина » 29 окт 2013, 15:10

Лептоспіроз – гостра інфекційна хвороба, що проявляється гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем, геморагічним синдромом. В Україні він реєструється в усіх областях, причому зберігається тенденція до подальшого зростання захворюваності.
Різноманітність клінічних проявів ускладнює своєчасну діагностику лептоспірозу, що веде до погіршення прогнозу.
Людина також хворіє лептоспірозом. Стаття більше стосується кожного з нас, ніж братів наших меньших, але є дуже корисною і інформативною.
Резервуаром збудника лептоспірозу є дикі гризуни (щури, миші), свійські (свині, велика рогата худоба, собаки) і промислові (лисиці, песці) тварини, які виділяють лептоспір у довкілля з сечею. Основним носієм серогрупи grіppotyphosa в Україні є звичайні полівки, pomona – польові миші, icterohaemorrhagіae – сірі щури.
Хвора людина не становить небезпеки щодо зараження інших людей. Пряма передача інфекції від людини можлива лише в разі вродженої інфекції та вигодовуванні дитини грудним молоком.
Механізм передачі збудника – аліментарний або контактний. Зараження відбувається під час вживання контамінованої води і харчів, купання, риболовлі, догляду за хворими тваринами, укусу гризуном. До групи ризику належать тваринники, меліоратори, працівники м'ясокомбінатів, робітники очисних споруд і каналізації, мисливці, рибалки, шахтарі.
Лептоспіри проникають в організм людини через слизові оболонки травного каналу, а також кон'юнктиву та ушкоджену шкіру, з кров'ю розносяться по всьому організму, де відбувається їх адгезія до ендотелію капілярів із колонізацією клітинних мембран і розвитком універсального капіляротоксикозу, осідають у різних органах, де продовжується їх активне розмноження (септична або септицемічна стадія). При лептоспірозі встановлено гіперактивацію медіаторних систем організму. У наступній, імунній, стадії характерне асептичне запалення (менінгіт, іридоцикліт тощо), у генезі якого більшу роль відіграють імунні механізми, ніж прямий цитопатичний ефект.
Живі лептоспіри та продукти їх життєдіяльності спричинюють патологічні зміни в нирках (вибіркове ураження звивистих канальців у вигляді дистрофії і некрозу), внаслідок чого виникає гостра ниркова недостатність. Закономірним є ураження печінки (часто з жовтяницею) різного ґенезу: дегенеративні зміни гепатоцитів, внутрішньопечінковий холестаз, гемоліз. Характерні тромбогеморагічні прояви, ураження нервової системи. Можливий розвиток ДВЗ-синдрому, інфекційно-токсичного шоку.
Клініка
Інкубаційний період триває від 1 до 20 діб, частіше – 7-14 діб.
Для лептоспірозу характерний поліморфізм клінічних проявів. Симптоматика захворювань, спричинених різними сероварами лептоспір, суттєво не відрізняється. При лептоспірозі характерними вважають ураження печінки, нирок і судин.
Початок захворювання гострий, часто раптовий (хворі можуть зазначити навіть годину), з трясучим ознобом, гарячкою (підвищення температури тіла до 39-40 °С і вище), вираженими симптомами інтоксикації: загальною слабкістю, сильним головним болем, запамороченням, нудотою, блюванням; можливі збудження, марення, непритомний стан. Для лептоспірозу характерні міалгії, що тривають 8-10 діб, особливо в литкових м'язах, стегнах, попереку, дещо рідше виникають у м'язах спини, грудей, живота як під час рухів, так і в спокої. Біль у животі може симулювати картину гострого хірургічного захворювання. У частини хворих одночасно з'являються й артралгії. Часом міалгії відсутні.
При огляді хворого звертають на себе увагу гіперемія й одутлість обличчя, почервонілі («кролячі») очі, ін'єкція судин склер, гіперемія кон'юнктив, герпетичні висипання на губах, крилах носа. У дітей на відміну від дорослих досить часто спостерігається катар верхніх дихальних шляхів, бронхіт. Шкіра на дотик волога, виражена пітливість. У частини хворих збільшуються регіонарні лімфатичні вузли.
У період розпалу хвороби явища інтоксикації посилюються. Гарячка ремітуюча або постійна з короткочасними ремісіями, триває 5-10 діб і знижується критично або коротким лізисом. Після 2-10 днів апірексії може виникнути друга хвиля гарячки, коротша за першу. Повторні хвилі (рецидиви) спостерігаються у понад 30% хворих, їх може бути кілька. У разі тяжкого або ускладненого перебігу захворювання може спостерігатися тривалий субфебрилітет.
Одним із провідних симптомів лептоспірозу є ураження печінки з помірним збільшенням її розмірів (до 2-3 см нижче від реберної дуги, щільної консистенції, дещо болюча). Ці зміни спостерігаються як при жовтяничних, так і безжовтяничних формах хвороби. Печінка залишається збільшеною протягом усього гарячкового періоду, а її функція залишається порушеною ще довше – і під час віддаленої реконвалесценції. Навіть у термінальній стадії при проявах гепатаргії печінка, як правило, не скорочується у розмірах. Інтенсивність жовтяниці коливається від жовтуватого до яскравого червоно-шафранового забарвлення склер і шкіри, може супроводжуватися свербежем і зберігатися кілька тижнів.
Про порушення функції печінки свідчать підвищення рівнів вільного і зв'язаного білірубіну в сироватці крові, диспротеїнемія з відносним збільшенням умісту глобулінових фракцій, позитивні осадові проби, зниження рівня протромбіну. Активність АлАТ і АсАТ перебуває у межах норми або незначно підвищена. При холестазі суттєво збільшуються активність лужної фосфатази і рівень холестерину. За рахунок уробіліну сеча набуває цегляного кольору, а в разі появи в ній вільного білірубіну – коричневого. Залежно від ступеня жовтяниці кал має звичайний колір чи знебарвлюється. У 30-50% хворих на лептоспіроз збільшується селезінка.
При лептоспірозі завжди уражаються нирки, що клінічно проявляється болем у попереку, позитивним симптомом Пастернацького, а при розвитку гострої ниркової недостатності зменшується діурез (аж до анурії). За результатами лабораторних досліджень у сечі виявляють альбумінурію (від слідів до 1 г/л і більше), циліндрурію (гіалінові, зернисті, навіть воскоподібні циліндри), клітини ниркового епітелію (рідше еритроцити і лейкоцити), виявляють підвищення рівня сечовини та креатиніну крові. Внаслідок порушення клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції прогресує уремія, що може призвести до летального наслідку. За сприятливих умов на 2-му тижні хвороби олігурія змінюється на поліурію: діурез становить 3-8 л сечі низької питомої ваги. Незважаючи на клінічне поліпшення, майже у половини пацієнтів відзначається подальше погіршення ниркових показників. Особливістю лептоспірозної нефропатії є поліурія з гіпокаліємією, відсутність набряків і гіпертонії.
Один із провідних синдромів при лептоспірозі – геморагічний. Клінічно навіть при легкому перебігу хвороби відзначаються петехії на грудях, крововиливи в кон'юнктиві, місцях ін'єкцій, носі, а при тяжчому – легеневі, маткові, кишкові кровотечі, крововиливи у життєво важливі органи, що може призвести до летального наслідку. Лабораторно визначаються анемія, тромбоцитопенія, відповідні зміни коагулограми, часу згортання крові, тривалості кровотечі.
На 3-6-й дні від початку хвороби на кінцівках і тулубі може з'явитися поліморфна, розеольозно-папульозна, еритематозна або уртикарна висипка, іноді свербіж. Екзантема утримується кілька днів, після неї залишається пігментація, часом лущення. Наразі висипання реєструються рідко, переважно герпетичні на губах і крилах носа, решта має чіткий зв'язок із лікуванням і є проявом медикаментозної алергії.
При лептоспірозі виявляють значні зміни з боку серцево-судинної системи: уповільнення пульсу (особливо в осіб молодого віку), розширення меж серця, приглушення або глухість тонів, поява систолічного й діастолічного шумів, аритмії. Інструментальні дослідження свідчать про зниження функціональної скоротливості міокарда, гіподинамію, міокардіодистрофію, серцеву недостатність. Артеріальний тиск помітно знижується, може виникнути колапс. На противагу змінам електрокардіографічних (ЕКГ) показників клінічні ознаки серцевої недостатності при лептоспірозі виникають рідко (9-40%). Можливі тяжкі форми серцевої недостатності з кардіогенним шоком, спричинені фокальними геморагіями в міокарді, перикардит із фібриляцією передсердь і шумом тертя перикарда, інфарктоподібні стани. Ураження міокарда при лептоспірозі переважно вогнищеве, у половини перехворілих триває понад 12 місяців реконвалесценції. У 20% реконвалесцентів формується артеріальна гіпертонія ниркового генезу.
У 10-70% хворих на лептоспіроз виявляють ураження дихальної системи: трахеїт, бронхіт, у тяжких випадках – вогнищеву геморагічну пневмонію. Для легеневої форми лептоспірозу характерні рання (у перші 2-3 дні хвороби) поява болю в грудях, непродуктивний кашель і кровохаркання; можливий також ексудат у плеврі. Рентгенологічна картина дуже нагадує відповідні зміни при респіраторному дистрес-синдромі дорослих (ARDS) – виражена щільність легеневої тканини, або «снігова буря». Ураження легень частіше є геморагічними, ніж запальними, що переважно зумовлені вторинною інфекцією.
Для лептоспірозу характерні зміни з боку центральної нервової системи: інтоксикація, загальномозковий, менінгеальний (частіше при захворюваннях, спричинених збудниками серогруп grіppotyphosa і pomona), енцефалітний синдроми. У лікворі здебільшого визначається лімфоцитарний (нерідко з геморагічним компонентом) плеоцитоз. Морфологічно виявляються тяжкі розлади в системі мікроциркуляції з ураженням усіх ланок (порушення цілісності судинної стінки, внутрішньосудинне зсідання крові з тромбозом, плазмо- і геморагіями), що сприяє розвитку набряку-набуханню тканини мозку. Спостерігаються мононеврит multіplex, інтрацеребральна гематома, субарахноїдальний крововилив.
Характерним для лептоспірозу є й ураження очей – увеїт, іридоцикліт, хоріоретиніт.
Тяжкість хвороби слід оцінювати комплексно: за ступенем інтоксикації, вираженістю синдромів ураження нирок і печінки, зокрема жовтяниці, геморагічних проявів. Дуже тяжкий перебіг лептоспірозу з розвитком гострої ниркової недостатності може спостерігатися й при безжовтяничній формі захворювання, а гостра печінкова недостатність із енцефалопатією зрідка виникає на тлі незначно порушеної функції нирок. Летальність при тяжкій жовтяничній формі лептоспірозу становить 30%, при тяжкій безжовтяничній формі – 0,6-1,0%.
Аналіз крові при лептоспірозі виявляє нейтрофільний гіперлейкоцитоз (20-40ґ ґ109/л зі зсувом формули вліво, анемію, значно підвищену ШОЕ (40-60 мм/год). У сечі виявляють білок, лейкоцити, еритроцити, циліндри. У крові збільшується вміст метаболітів азоту (сечовини, креатиніну), а при жовтяничній формі – зв'язаного і вільного білірубіну, незначне підвищення активності АлАТ і АсАТ, лужної фосфатази, зниження протромбінового індексу. В лікворі виявляються ознаки серозного запалення мозкових оболонок.
Період реконвалесценції триває 2-3 тижні. У третини хворих виникають рецидиви, що перебігають легше.
Сучасна класифікація лептоспірозу за МКХ-10:
· за збудником: icterohaemorrhagiae, grippotyphosa, hebdomadis, canicola та ін., неуточнений (А27.9);
· клінічні форми: жовтянична (А27.0), безжовтянична (А27.8);
· провідні синдроми: ренальний, гепаторенальний, геморагічний, менінгеальний, легеневий, серцево-судинний, абдомінальний;
· перебіг: гострий, затяжний, без рецидивів, з рецидивом(ами);
· ступені тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий;
· ускладнення: гостра ниркова недостатність, гостра нирково-печінкова недостатність, інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, гостра серцево-судинна недостатність, поліорганна недостатність, міокардит, ендокардит, набряк мозку, увеїт, іридоцикліт, пневмонія, гепатит, панкреатит, поліневрит, реакція Яриша-Герксгеймера, гіпоталамо-гіпофізарна недостатність зі вторинним гіпогонадизмом, ішемія товстої кишки, пансерозит, спонтанний розрив селезінки, ксантопсія тощо.
У разі розвитку нирково-печінкової, гострої серцево-судинної або поліорганної недостатності, профузної кровотечі можливий летальний наслідок.
Прогноз при лептоспірозі визначається:
· диспное (порушенням дихання з розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому або масивною легеневою кровотечею);
· альвеолярною інфільтрацією, що виявляється при рентгенологічному дослідженні органів грудної клітини;
· олігурією з гострою нирковою недостатністю.
До важливих критеріїв прогнозу захворювання слід додати вік хворого та лабораторні показники: підвищений рівень креатинінемії, тромбоцитопенію.
Диференційну діагностику слід проводити з грипом та іншими гострими респіраторно-вірусними інфекціями (ГРВІ), вірусними гепатитами, висипним і черевним тифами, геморагічними гарячками, сепсисом, інфекційним мононуклеозом, псевдотуберкульозом, серозними менінгітами іншої етіології.

Тварин можна вберегти роблячи двічі на рік вакцинацію від лептоспірозу, оскільки вилікувати його практично неможливо. Затрати на вакцинацію, в порівнянні з затратами на лікування та неоціненною вартістю життя тварини, несуттєві.
Последний раз редактировалось Ярина 29 окт 2013, 15:20, всего редактировалось 2 раз(а).
Ярина
 
Сообщений: 121
Зарегистрирован: 30 май 2011, 09:51

Re: Кабінет лікаря ветеринарної медицини

Сообщение Ярина » 29 окт 2013, 15:13

Ще одна небезпечна хвороба СКАЗ (БЕШЕНСТВО)
Сказ собак - особливо небезпечна гостра вірусна інфекція, яка характеризується ураженням центральної нервової системи. Хворіють всі теплокровні тварини і людина. Захворювання завжди закінчується загибеллю.

Збудник хвороби - ліссовірус сімейства рабдовірусів - проникає в організм зі слиною хворої тварини при укусі або ослиненні ушкодженої шкіри і слизових оболонок. Вірус просувається по нервових волокнах у центральну нервову систему, розмножується в головному й спинному мозку, потім по нервових волокнах він просувається до периферичних органів, потрапляючи, у тому числі, й у слинні залози.

Там він з'являється не раніше, ніж за 10 днів до прояви клінічних ознак сказу. Таким чином, якщо тварина, що вкусила, протягом 10 днів не сказиться, укус не може привести до захворювання. Від укусу або ослинення ранки до появи клінічних ознак сказу проходить від 14 доби до 3 місяців. Не завжди укус скаженої тварини приводить до захворювання.

Вірус сказу вражає нервові клітини, викликаючи спочатку збудження, буйство, а потім параліч.

Клінічні ознаки сказу собак
Поведінка собаки змінюється. Вона турбується, поїдає неїстівні предмети, ховається в темні місця, "ловить мух". Можлива блювота, слинотеча. Потім з'являється агресивність. Собака накидається на різні предмети, кусає тварин, може напасти на хазяїна. З'являється косоокість, параліч глотки і нижньої щелепи; гавкіт стає хрипким. Тварина не в змозі пити воду, можуть спостерігатися судороги. Потім наступає стадія паралічів. Смерть наступає на 6-8 добу після появи перших ознак захворювання.

Рідше буває тиха форма сказу, для якої характерні паралічі глотки і нижньої щелепи, слинотеча, слабість кінцівок. Агресивність відсутня.

Лікування сказу не розроблене! На сказ хворіють всі теплокровні тварини в тому числі і людина, лікування не існує, можлива тільки профілактика у вигляді вакцинація.

Профілактика сказу собак
Собак вакцинують, починаючи з 3-місячного віку, щорічно. Про випадок сказу доводять до відома санепідемстанцію і проводять комплекс протиепізоотичних заходів. Собаку, що вкусила людину і не має ознаки сказу, ізолюють на 10 діб і тримають під спостереженням ветеринарного лікаря.
Ярина
 
Сообщений: 121
Зарегистрирован: 30 май 2011, 09:51


Вернуться в Услуги

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 11

cron