Прочитав я відгук Бабенко Юрій » 12 дек 2016, 23:19 багато з чим згоден, але...
Батько своє життя жив, багато бачив (добра не багато), брата фашисти загнали на чужину - батьки не знали чи живий багато років (після війни), поки листа прислав (як зміг і чому довго не доходили листи, запитайте у
Сталіна ).
А батьку тут, на батьківщині не можливо на завод працювати влаштуватись, бо брат за кордоном, а завод на армію працює (первый отдел)...
Брат втік, поранений, потім партизанив в тих краях (Франція і Бельгія), мав імя "Мішка русский"...
Жити залишився там, побрався з дівчиною що виходила його після поранення... дочка... сімя... життя...
Не суди, і тебе не судитимуть!
Я стараюсь своїх купюр до віршів не вставляти, а якщо щось не подобається, вирішуєм разом (хоча міняти нічого не хоче, бо не так зрозуміють). Багато слів ми не знаєм, наших, українських (а батько помне, хоча життя і 7 класів не дало закінчити)...
Короче. Думайте як хочете, судіть, а може хваліть, на СВІЙ розсуд...
А я добавив вірш в попередній частині, і ось набрав новий:
ТРИБУНАЛ
В нікуди, стелена дорога
А молимо, якого бога?
Погляньте, хто в вас у керма?
Локша на вухах, із герма.
Землею вашою менжує
Москву він, ворога годує!
В Панаму статки, в Емірати
Синка сховав, у депутати.
Від траншів, ще більше боргів
Не бачим, в себе, ворогів?
Брат, брата, тілом закриваєм
Війна, щодень ми умираєм.
Відкриють візи вам, в Європу
Гермо, в них чистить, мить їм дупи
Посіяно, збирай плоди
Керують вами хто, жиди?
Вас не захистять їх, лже боги!
Платіть, ще більші їм налоги!
За край свій гинемо, брати!
В Раби, з України іти?
Боронять край наш, патріоти
А залишають, ідіоти!
Щоб жила в краю цім, сім’я
Карайте зраду, у руля!
Не ждіть, що зробить злодій далі
На вухах, вже висять медалі
В краю війна, йому – парад
Не бачите, ворожих вад?
За що ми гинемо, брати?
Нам нікуди, з України йти
Не втік щоб кат, у Емірати
Під трибунал катів, карати!
19 грудня 2016 року.
А це, не батьківський вірш. Це Українська козацька пісня.
А може чимсь вони схожі? Придивіться...
Із-за гори, із-за кручі
Слова: Степан Руданський
Музика: Тарас Силенко
Виконання: Тарас Силенко
Із-за гори, із-за кручі
Скриплять вози їдучи,
Попереду козаченько
Так вигукує, їдучи:
"Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго будуть з тебе
Кровавицю пити,
І діточок твоїх рідних
По-московськи вчити?
Твоя слава — у могилі,
А воля — в Сибіру.
Оце ж тобі, моя ненько,
Москалі зробили!
Гукни, мати Україно,
Безталанна вдово!
Може діти на твій голос
Відгукнуться знову!
Може, знову розв'яжуться
Зав'язані руки,
Може, знову дзвенітимуть
Козацькі шаблюки!
Коли ж знову до нас прийдуть
Московські онуки,
То смерть за смерть,
А кров за кров, а муки за муки!
Гукни, мати Україно,
Та тільки скоріше,
Бо чим далі п'ють кров з тебе
Все більше і більше!"
Ну як? Бере за душу? Ще в мене один вірш є, написав його
Сокирко Володимир Іванович, 1951 року народження:
Проводжала мати
Проводжала мати сина у солдати
Говорила сину напуття слова
Ти повинен, сину, завжди пам'ятати
Що Вкраїна, ненька - матінка твоя
Проводжав і батько сина у солдати
Говорив він сину напуття слова
Ти повинен, сину, землю захищати
Ця земля Вкраїнська - навіки твоя
Проводжала й сестра брата у солдати
Говорила брату напуття слова
Ти повинен, брате, добре пам'ятати
Тут тебе чекає дівчина твоя
Проводжали й друзі хлопця у солдати
Говорили хлопцю напуття слова
Коли ворог гряне, коли важко стане
Ми прийдем поможем, ми ж одна сім'я
І ще його вірш:
Гомоніла Україна
Гомоніла Україна
Лугами, полями
Гомоніла Україна
Селами, містами
Треба гетьмана обрати
З козацького роду
Щоб свій розум, силу й волю
Він віддав народу
Щоб любив він Україну
Як вітер калину
Повивав її, голубив
Як матір дитину
Гомоніла Україна
Гомоніти буде
Нема з кого вибирати
Гетьмана не буде
Нема з кого вибирати
Між чоловіками
Може жінка панувати
Буде понад нами
Може їй булаву міцно
У руках тримати
Може їй козацьке військо
До бою скликати
Гомоніла Україна
Біжить луна гаєм
Козаки на Україні
Гетьмана шукають
А це фото десь 1970го, зустріли сина з Бельгії, прийшли рідня й сусіди.
Велика Салтанівка, хата під соломою, долівка глиною мазана,
трудодні в колгоспі, прийшов на зустріч і поліцай, що на чужину
відправляв... О емоції були... після Європи.
По кліку збільшується.
По середині батько, праворуч брат покійний Сашко, ліворуч Аня і Ірен (Бельгійки),
а попереду праворуч малий Сашко Кукуруза, з Малої Салтанівки...
Їм замало!
Відпочиньте, зупиніться
На ікону, помоліться!
Думаю, пишу вірша
Бо щемить мені душа.
Розповім вам, як умію
Бо повчати я, не смію
Покажу, хто ще не баче
Як країна рідна плаче.
Доживаю, термін літ
Зло, скорити хоче світ!
Піднялась, на все рука
Грізна зброя, в дурака!
Україно, рідна хата!
Сидять в Раді, дияволята!
Їм замало, кулі в лоба
Посадіть на «кошик» жлоба!
Що творять паскуди з нами?
Все вивозять в Кіпр, Панаму!
Трима владу, суд в руці
Мають яхти, та двірці!
Стережіться дочко, сину
Нам, навішують локшину
Вам зима, холодна хата
Їм, умножена зарплата!
Зло й брехня, із звідусіль
Людству, кошик!
Там, хліб й сіль!
За тепло, чим заплатити?
Сіль не купиш, хліб, салати
В Раді сяють депутати!
Не натопиш, взимку хати
Пора діду, помирати…
Не спішить, карга з косою
Дід, з розбитою душею.
Ніч не спить, вірші вам пише
Не вмира, тихенько дише…
25 жовтня 2016 року.
