ur4um » 11 дек 2017, 17:49
Без року, уже дев’яносто
Та ще, дожити треба.
Вночі, вві сні, приходить
Вісточка, із неба.
Війна, голод та нестатки
Життя, так все треба.
Мертвих бачити, живими
Сила вища, з неба!
Ночі довгі, по осені
Набридлива мряка.
Спиш бува, й таке цікаве
Вві сні, бачиш всяке.
Сниться теща, молодою
Розмовляє, так вдало!
Порізане, на кусочки
Каже сходи, продай сало.
По червінцю, за кусочок
Раніш, продавала.
Посміхаючись, весела
Зі мною, розмовляла.
Вві сні, дякую за дочку
Маю продати, сало
Чотири кусочки.
Вранці, пробудився.
В віках, ходить слава:
Українці, люди бідні
Бідна, й вся держава.
Віка мучать, жиди кляті!
Дивлюсь в небо, звечоріло
Місяць, доверху рогами.
Тяжко, тяжко Україні
Жити, між ворогами!
В снах, все бачу прожитеє
Наперед, що буде!
Літа дума, словом в Небі
Лиха, не забула!
Молися господу, народе
В молитвах твій міцніє край!
Від ворога, маєм лиш шкоду
Добром мусимо, зло долать!
Кров нашу льє, хижа влада
Керує Україною, Верх зрада
Не хоче зброю, воям дати
А може лиш, склади зривати.
Ховають синів, в депутати
Під себе, міняють закон.
З війни, збагатіли?
В офшор, перевели й кордон?
Здають, ворогам Україну
Вже годі, терпіти лайна!
Народу, чіпляєш локшину?
В країні, йде хижа війна!
Збіднілий до краю, народе
Довірив ти владу, кому?
Гоніть ворогів, з їх барлоги
Знешкодьте негайно чуму!
Ступив на поріг, листопад
З дощами, приніс снігопад
Відкрив свої з вітром мішки
Сніжком вкрив, Жовтня листки
Не взнаєш, стежину здаля
З гілками, вітрець розмовля
В розмовах, лиш шепіт і свист
Білим сніжком, вкрився лист
Холодна пора, на дворі
Не видно синиць, снігурів
В негожі години оці
Сховались птахи й горобці
Вийшов з хатини і дід
Мітлою мете, стежки слід
Очистив сніжок, з годівниць
Насипав зернят, для синиць
Осіння картина, нова
З вікна, виглядає голова
Подвір’я покрила зима
І їжі пташині нема
В віконце, все бачить маля
Дідусь, в дворі сніг прибира
В круги вже все біле, зима
Тихенько мете, віхула.
Вже б досить, катам старцювати
Борги віддавати, кому?
Скрізь фірми «Рошен», по країнах
Спиніть, ненаситну чуму!
На шию, одіньте браслет їм
Щоб дихати, нічим було
Обездолив катюга, народ свій
Сам скочив, на вороже крило?
Верни все, що вкрав у офшори
Злодія піймавши, карать!
Вертай все сьогодні, за вчора
В застінки, злодіїв саджать!
Зібрав, в круги себе поруку
Злодюгам браслет, лиш на руку?
Кат ката, не буде карати
Вже досить, народу брехати!
Народ задушив, вже погоді
Діждався, вже рветься петля
Служити для Путіна, годі!
Всю зраду, люд бачить здаля!
Кінчається Жовтень, вже осінь
Мороз, проганяє тепло
Холодна із хмар летить мряка
Вітри злі, дістали й нутро.
Несе Листопад, зимові стужі
До Жовтня ступа, на поріг
Стежини, дороги в калюжах
Хвороби йдуть, з мокрих ніг.
В вікно вигляда, дідусь скоса
Біжить уже капля, із носа
На лоба натягнув, капелюха
Мороз вже хватає, за вуха.
Не легко, життя доживати
Взимку, холодні кімнати
У пляшку, теплу воду налив
Під ковдру, ніжно положив.
Лягає одітим, спочиває
Під ковдрою, пляшка зігріває
Трясеться, мов осінній лист
Скрутило ноги, зуби затис.
Батьківщино, Україна багата
Діждалася ти, жида ката
Керують тобою, Розенблати
З війни багатіють, прокляті.
Злодіїв пійманих, не карають
Хабар заберуть, й відпускають
Усіх, під домашній арешт
Не жди діду правди, помреш.
В країні, розруха глибока
Жид жиду, не виколить ока
Війна, смерті, кровиця багряна
У злиднях, вимирають селяни.
Україно, ти мачуха а не мати
Не в змозі, злодіїв скарати
Не мати, народу добра
Злодії сидять, у керма!
Дує вітер, злий, сердитий
Час швидко спливає
Старий в хаті, не топленій
Сльозу протирає
Витер сльозу, солоную
Тремтячою рукою
Бере торбу, через плечі
Та й йде, із журбою
Іде у світ, в світ за очі
Що, має робити!
Живим лягти в домовину
Чи, з вітром дружити?
Ходять старі, по країні
З вітром подружили,
Славлять в піснях Україну
А що, й коли їли?
Ходять старі, батько й мати
Поки, ноги носять,
Славлять Україну неньку
Та, на хлібець просять!
Ходив, ходив старий батько
Приліг, відпочити.
Помер тихо, «нема кому
І очей закрити!».
Він дивиться на країну
Дивиться, не плаче.
Всіх зрадників України
Він з могили бачить!
Дує вітер, злий, сердитий
Час, швидко спливає!
Сніг холодний, ласку має
Очі, закриває.
Над шляхами, в рядочки берізки
Мов рушник вишиваний, в мережках
Золотаві листочки, з морозу тремтять
З силою вітру, на землю летять.
В гаях, липи, дуби, ясени
То краса вся, як дочки й сини
Земля мати, всім цим ти багата
Жив, родився, і тут моя хата.
Плідні землі, ліси і діброви
Всиротіле дівча, чорноброве
Жах війни, все каліки, сини
Вдови з дітками, бідні вони.
Їх жаліють, старенькі діди
Мов столітні, під гаєм дуби
Хоч самі, мало чим допоможуть
Від журби відганяють, як можуть.
Їх могутній, стрункий в гіллях стан
Й цю мережку, із дум я дістав
Вишиванки, твої рушники
Де ж ті сили, забрали роки.
Вишиванки, твої рушники
Мов вдова, над рікою верба
Опустила на землю, гілля
Ізігнулась, всім видна журба.
Не гілля то верби, то вдів коси
На листочках росинки, то сльози
УКРАЇНО! Тяжка, гірка доля!
Віка грабують тебе, віка неволя!
Ці слова, пишу сам й гірко плачу
Прожив в горі життя, все я бачив
Дев’яносто, під осінь мине
Не лишило це горе, й мене.
Україна, в сльозах ця картина
Все на згадку, для дочки і сина
Хай в добрі живуть, правнуки й онуки
Тяжко, тяжко як жити, горе й муки.
Не дають жити, злодії, суки!
Україно, рушник, вишиванка
Біла хатка, калина край ганка
В спориші, до криниці стежина
Все ти бачиш, коли був дитина
Коли мати, штанці одівала
Пригорнувши, в сльозах цілувала
Відчувала, що жде в житті горе
Жита правда, сліз батьків море
Не просохли ті сльози, понині
Тяжко жити, у рідній Україні
Молим Богу, святії ікони
Вік грабують жиди, всі «в законі»!
Всі кермові, країну грабують
Обездолили люд, сліз не чують
А чинуші, усі «Розенблати»
Недоторкані, не смій їх карати!
Українці, в вас тяжкії долі
Все життя ваше, в злиднях, в неволі
Зрадив, втік до Москви Янукович
А обрали Ви, знов хижу сволоч!
Жаль дивитись, малого правнука
Яке жде їх життя, яка мука?
Як дитинство своє, сльози мами
Тяжко вижить, боротись з жидами!
Листопад, ллють осінні дощі
Хризантем, запізнілих кущі
Розквітають у барвах, в красі
Ваблять зір, прохожим усім
Осінь, холод, зими йде пора
Впало листя із лип, край двору
До зими все готується, спати
Відпочить нема часу, в цю пору
Треба листя прибрати із двору
До зими сад, город готувати
Для пташок, поробить годівниці
Жити хочуть й сороки, й синиці
В нас зимують ще сойки й сороки
Снігурам від них, буде морока
Ці птахи, для малих хижаки
Проганяй їх, з легкої руки
Всі турботи лягають на плечі
Вижить тяжко пташині, малечі
Потурбуюсь за них залюбки
Й по садках, згинуть всі шкідники
Незабаром мороз, із вітрами
Замете все, сховає снігами
Холодів ждем, зими свіжий дух
Все укриє, снігів білий пух.