Вірші діда Василя

[ur4um]

Відріксь парламент, комуністів!
Назад огляньтеся, туди,
В історію, царя Миколи,
Царя убили то, жиди!
В сімнадцятім, стріля Аврора
Згадай сьогодні, за дні вчора!
Що, творить в Раді, їхня свора?
В крові, замурзані вони!
У Порошенка, царька Петі,
Все нишком, в його кабінеті.
Його міністри, й уся Рада,
Всі куплені, велика зрада,
УСІ, Іудині сини!
Їм легко красти, в час війни,
Навіщо, за громаду дбати?
Щодень убитих, не їм ховати
І транші, є куди списать.
Не смій, в політику їх лізти!
Жиди то є, всі Комуністи,
Усі працюють, для Москви.
А що, від них нам ждати далі?
Бійцям каліченим, медалі!
Вже перетнув, межі й пороги
Громаді, знов підняв налоги,
Війна щодня, в огні Донбас.
Локшину вішають, для нас,
Брехню, не вимиють і в морі,
Усі в сльозах, у тяжкім горі,
Мороз жде, холод від зими!
Загинем, від жидів чуми.
Міняють імена містам,
Гріхи свої щоб заховати.
А Петя, статки у офшори,
Свої в них, і генпрокурори!
Відпийте келих зла до дна
Вони хто? Мафія одна!
Не смій, в політику їх лізти!
« Вони і є, всі Комуністи! »






Пробач мене, моя земля
В словах, маю сказати
Старий дідусь вже, сил нема
Тебе щоб, захищати!

Лишились думи, з дум слова
Щоб, ворогів карати
Внукам, правнукам й синам
Тих хижих, показати!

Слова, то дужа зброя є
Як в думах, слова зв’яжеш
Можливо, словом створиш сміх
А іншим словом, вразиш.

Чверть віку вже пройшло
А, іроди панують!
Всі надра, собі загребли
Ще, й зброєю торгують.

Словом, мушу показати
Жахливу картину,
Продали і матір рідну
Та й всю, Україну!

Вся, на Кіпрі у Панамі
Верховная зрада,
Парубій лишивсь, Луценко
Керують парадом.

Збагачують капітали
Що їм, людське горе?
Миють, блудні тіла пани
В Панамах, у морі!

А ми, катів захищаєм
Душею і тілом,
Щодень вбиті, та каліки
Сиротілі, діти.

Гоніть катів всих від влади
Злодіїв, й бандитів,
Просипайтеся, вставайте,
Гройсманів, гоніте!

Яценюки, кулю просять
Жалко їх карати,
Заховайте всих злодіїв
Пошвидше, за грати!

Усю Зраду накажіте,
Викупану в морі!
А їх гроші, конфіскуйте
Сховані в офшорах!

Порошенку, правду Ляшко
Вилами, рисує!
А він, транші з Гундарєвой
До офшор, готує!

У Верх Зраду, із вилами
Ляшка, не пустили
Пікетуючій громаді
Вила, залишили.

На долівці, у Верхраді
Парламент блокують,
Порошенкові лизаки
Їх вимог, не чують!

Захищають, всі лизаки
Мафію, в офшорах,
У них, свої обранії
Свої, й прокурори!

Не злякають, всих злодіїв
Пікети та вила,
Відморожені, безстижі
Злодійськії РИЛА!

[ur4um]

1946 рік Саша_мама Ліза_Вася_батько Дмитро_Маріка_Вєра



Тихо, тихо над землею
Спить, увесь Донбас
Лиш на цвинтарі, чуть шепіт
За живих, всих нас.

То, солдатськії могили
З небом розмовля
Досить, досить землі крові
Напилась земля!

Пофарбовані всі зорі
У будов Кремля
Досить, досить трясти кості
Просить вас земля!

Тихий шепіт, летить в небо
В голубую вись
Щоб жиди, в московській думі
Кров’ю, залились!

Досить, досить мучить людство
Від магнітних бурь
Зупиніться ви, нечисті!
Зупиніть, цю дурь!

Чує шепіт цей, і місяць
Небесна всяя вись,
Щоб в Кремлі, жиди вампіри
Кров’ю, залились!

Чує шепіт, увесь всесвіт
Вся безкрая даль!
Бо в руках у дурнів, зброя
Землю й діток жаль!

Зрозумійтеся нарешті
Ви нам, не брати!
Бо ж брати, в крові не топлять
В світі ви, КАТИ!

Зупиніть же їх, святії
Хресної ходи!
Вилікуйте їх, збісились
У Москві хорти!

Тяжко люди, жити в світі
Без життєвих дум
Чути шепіт, мов з могили
Огортає сум.






Дивлюсь на фото, споминаю
Бабусю Мотрю, і матусю
Згадати допоможе, Бог
Зберіг те фото, їх обох.

Бабуся Мотря, її дочка
Матуся, рідненька моя
Відпочивають у могилах
Їх прах, зберіга земля.

Життя біжить, не зупинити
Згадати тяжко, житі дні
Лиш фото, дні життя підкаже
Як ми жили, в одній сім’ї.

Шануймо землю і природу
Шануйте дітки, пам'ять роду
Згадавши, серденько болить
Як тяжко було, життя жить.

Старий дідусь я, і це знаю
А гляну фото, і згадаю
Матусю Лізу і бабусю
І, діда Гната пригадав.

Як взимку, хата погоріла
Було дванадцять, горював
Зима, морозом допікала
Війна, убитії, каліки.

Сльозу, не стримують повіки
Ліг весь тягар, на мої плечі
Пишу, згадую прожиті речі
А дідусь Гнат, допомагав.

Згадую добро Гната, діда
А в серці, тяжкая обіда
Малих розніс я по сусідах
Пишу, рифмую ці слова.

Дивлюсь на фото, все згадаю
Ділюсь тим лихом, твердо знаю
Чуже, не гріє й не пече
Все стримало, моє плече!

Весь рід, сира земля прикрила
Словам моїм, даю я крила
Живемо ще, лиш ми у двох
Сестриця Віра, й я каліка.

Господь, продовжує нам вік
Горюємо в грішнім світі вдвох
Все пережили, війну й голод
Морози взимку, й лютий холод

Діждали знов, з Москви війни
Жиди грабують Україну
Щодня убитії, руїни
Країну, втягують в борги.

Керують нами, вороги,
В Парламенті, де депутати?
На морі, в Кіпрі й у Панамі
В відпустці й гетьман, Петя пан!

А з нами, Гройсмана злодюги
З Москви стрічають, Хресний хід
Нових від Путіна ждем бід
Хрестом, а знищить Україну.

Жидівська мафія одна
Вбивають, кров п’ють
Йде війна, Верх Зрада, в морі
Миє тіло, все Порошенка Петі діло!

[ur4um]

28 ме жду, Пречисту
В день, мати родила
Божа сила, Усевишня
Життям, благословила

Вісімдесят вісім років
Життя, доживаю
Славлю силу Усевишню
Це я, в серці маю

Труджусь, в землі собі
Помаленьку збираю врожаї
Із природою ми друзі
То мої, звичаї

Понад річкою, під гаєм
В комишах, у лузі
Заготую, верболозу
На згадку добру, друзям

Тихо слова рифмуючи
У вільну годину
На подвір’ї, під хатою
Зав’яжу корзину

Хто це слово, чує
Все земля дарує
За живе все дбає
Й нам допомагає

Чи сапу, чи рало
Кошика, чи плуга
Хто в нього придбає
Дідуся, згадає

Шануйте природу
Голубу синь неба
Дерева та квіти
Все життя, потреба.





Батько зліва, а рядом його друг Микола Бондар.



2016 й живу, вже серпень
Преображення свято, Спас
«Верх зрада», в морі, Кіпр, Панама
За кошт з офшорів, що вкрали в нас

Не змити їх гріхи, і в морі
На людських смертях, горі
Злодюги ви, несамовиті
Щодня, скалічені і вбиті

Селяни, воїни, бійці
Душею, землю захищають
Дружин, маленьких діточок,
Злодіїв всих, в кінці скарають!

Бідує світ, від ненажер
Вертайте крадене з офшору!
Керманичі, та гетьман Петя
Годуєш ворогів, з Москви!

Не заховаєш, зло в секреті
Іуда здав, на хрест Ісуса
А ти – Україну, сучий сину!
Народу вішаєш локшину!

Що вкрав, в Народу
Не даси ради
Хоч й кошти тратиш на поради
А як матусі, батьку жити?

То скоро, може схаменешся?
Людською кров’ю не заллєшся?
Все вкрав Батьківське, маєш славу
В кінці, отримаєш - що Заробив!





А це мама (зліва) з подругами.

Добавлю ще фото...

[ur4um]

Маріка і батько 1946 рік.

Купили зерно, дома змололи на зроблених батьком жорновах, потім продали муку і в Борові знялись в фотоательє.



Захворів ти, не потрібен
Нікому, не треба
Лише місяць, серед ночі
Загляне, із неба.

Світить мені у віконце
Світ променів, бачу
Ні до кого слово мовить
Не сумуй козаче.

Молись, силі Усевишній
Всесвіту Владики!
Без двох живеш, дев’яносто
Дарунок, великий!

Хоч у злиднях, а продовжив
Слід, від свого роду
Ще трима земля під небом
Чека Усевишнього суду.

Земний рай, природа
Яка в неї сила?
Яка в неї, ласка добра?
Ме/*-не, вгомонила!

Зелений гай, і річенька
Комиш, верболози
А згадаєш, прожитеє
Нагортають сльози.

Що лишаєм дітям й внукам?
Петлю ката, жида?
Хомут катів, комуністів
Й думати, огида!

Доле моя недобрая
О, доле проклята!
Рідна ненька Україна
П’ють кров, жиди кляті!

За що мучите, прокляті
Серце добре, щире?
О, нечистий рід Іуди
Зрадники паршиві!





Брат в Бельгії, Михайло Сога 1958 рік (мені було 4 роки), на 83 му році життя помер.



Гай під горою, низом ріка
Берег у травах, лелека
Під кінець літа, спека така
Подих повітря, не проковтнути.

Порають грядки, зібрали врожай
Палять бездумно багаття
Дим над землею повис, як туман
Нищать, негоже все шмаття.

Кожен для себе, творить красу
Словом його, не спинити
Люди, жалійте хоч ранню росу
Нам, без повітря не жити!

Мало отрути, від нафтобази?
Ще й від снарядів, пожеж та ракет?
Нас тисячі, зійшлись на «майдан»
Не помогли, ні смертя ні пікети?

Не хороніть же надію в диму!
Більше повітря вдихнути
Ми проклинаєм, своїх ворогів
Себе лиш, не хочемо чути!

Мало нам яду з хмар, та дощів
Досить земля, п’є отрути
Пенсії мало уже й на харчі
Зате - депутати, «роздуті»!

Вилізуть з моря, КАТИ, ПАЦЮКИ
На них, в нас немає надії
А крадені кошти, в офшорах Панам
Втечуть за кордон, всі злодії.

Вересень, осінь, сонячні дні
Ночами вже, чути прохолоду
Голодом, холодом знищать людей
Ждем злидні і смерть для народу…





Робітники на торфорозробці, під Салтанівкою.

[ur4um]

Болить за дуже все мені,
В брехні Україна, і в огні.
Слова сприймайте не за чвари
У небі чорні, з ядом хмари
Ллють, з отрутами дощі
Усе, що нам земля дарує.
В отруті, білі всі кущі
Всьому, не в силі дати раду
Все біле, грона винограду
Головки з ядом у капусти.
І не сховати, в мішок шило
Все, Коломойські затравили
Горіли бази, мазут й бензин
Земля й повітря, все в отруті.
Не в силі вже боротись з цим
Грабують край, даючи взятки
Між себе, не розділять статки
Не можуть, знищити заразу
Їм легше, запалити базу.
Травить природу, з ядом дим
А інші, б’ються за бурштин
Нищать ліси, творять болота
В біді лишиться, вся голота.
А судді хто? По барабану!
Щодня лиш, бачим пики п’яні
Царюють Гройсмани, дільці
В АТО - каліки та мерці.
А президент, прийма паради
Не дасть усьому цьому ради
Йому, дай транші у офшори
Свої всі, влада й прокурори.
Країна вся, в брехні й вогні
Болить старому це, мені
Потрібен розум, голова
В Гетьмана жадність, й булава!







Спасибі що заходите почитати дідові вірші!

[ur4um]

Як без думи, у світі цім жити?
Ніч прийде, щоб тобі відпочити
А щоб слово вам правди сказати
Маєш думу свою, записати.

В суєті, дні проходять, минають
З ночі слово, усі прочитають
У життя слова, стелять дорогу
Вишній силі молитву шлю, Богу!

Зігрівають слова всіх, ласкають
Відганяють, серцевую тугу
Брехунів і злодюг, викривають
Відкіля йде, для люду наруга.

Спати не можуть, невтомні ці очі
А брехня вся, прихована з ночі
Наші «мери» все крали, злодії
Й вас не лишили, злії надії?

Забагато в брехні, й у злі яду
Наш Пан теж, наварив з шоколаду
Вліз в Майдан, і збагнув головою
Та й, прикрив усе зло, булавою!

Нині легше, наводить порядки
У офшори, ховає він статки!
Не під силу це всім розпізнати
А синочка, сховав в депутати?

Спати не можуть, невтомні ці очі
Із брехні, правда вилізла, з ночі
«Я отримую транші, не глядя -
А країною править хай, дядя!»

Вкрали Крим, і в Донбасі руїни
А грузини, громадяни вже України!
Чужоземці й в Одесі, керують
Вони теж, на Гетьмана працюють!

Сам не в змозі, добитися ладу
Україну ганьбуєш, і її громаду!
Чужаки у країні, крадуть і керують
З Українців, сміються й кепкують!

Україна, в Кремлівській облозі
І війну зупинити, не в змозі,
Лиш ховають статки в офшори
Захищають свої, прокурори!





1945 -1947 рік приблизно, молодь села В. Салтанівка.

Верхній ряд: 2й - Микола Комар, 3я - Галя Матяш, 4й Петро Тетя, 5а - Галя, 7а - Надя "Кіліна".
Середній ряд: 1й - Василь Сога (Дід Василь), 2а - Тося Бондар.
Нижній ряд: 1й - Борис Калита, 2а - Надя "Гришина", 3я - Марія "Чухирячина".

Може хто памятає, чи рідня є з тих країв (живих мало дуже лишилося) - відкликніться...
Моя адреса в інтернеті ur4um@ukr.net .

Велике спасибі моїй хрещені, материній сестрі Ліді Горобець, це вона памятає хто на фотографіях багатьох.




Безкрая вись небес, за все дбає
Проміння, від сонця, зігріває
Усе земне, до неба пнеться
А з неба, сонечко сміється.

З своїх галактик, світять зорі
В безмежні світові простори
Створили всесвіт так, не зря
В душі, у кожній знай, зоря.

Лиш кожен з нас, живе, не знає
Зоря, нам душу, зігріває
Світ зірок й сонця із небес
Дарують, всій землі чудес.

Усе земне, цвіте, зростає
За працю на землі, знай, нашу
Дає нам, хліб земля і кашу
Водицю пити, з джерела!

Всім цим, ти мусиш дорожити
Усе живе, повинно жити
Дрібні комахи, й паразити
Усе шанує, плід свій роду.

Жалій це все, то є природа!
Укріпиш цим, життя для роду
Дивись в галактики, у вись,
Низенько, в ноги поклонись!

Незримій силі, ти молись
Життям всім, пройдені дороги
В планет, галактик, наші Боги
А всіх нечистих, сторонись!





Мама і Бондар Микола - приблизительно 1931й рік...




В ці години, осінньої пори
В небі місяць, серпом догори
Звуки шелесту, краплин дощу
Морить сон. Я собі не прощу!

Цим чарує, осіння пора
Жде, приспати тебе, кобзаря
За Царівни красу розказати
Словом правду усім показати.

Жовтень фарби готує вночі
Пофарбує, дерева й кущі
Золотаво забарвлює гай
То Господня краса, земний рай!

Георгіни і айстри цвітуть
Морозець від Царівни всі ждуть
Богатир у дверях, Листопад
Золотавий готує парад.

Листопад, з вітерцем подружив
Жовкле листя з дерев, обтрусив
В позолоту, прикрилась земля
За турботи, віта Короля.

Різнобарвні листочки, в гаю
Шепчуть пісню, тихенько свою
Спочиває, прикрита земля
Всю красу, усім видно здаля.





Сестрички Горобець... Надя (Сога), Оля (Мартинюк) і Ліда


В телевізорі реклама
Подивіться ви, туди
Ілюстрація на тему
Хто злодії? Всі жиди!

[ur4um]

Скажи мені, небесна зоре
Як в серці, тугу зупинить?
Допоможи, прогнати горе
Від лиха, рід мій захистить.

Прошу я днем, і серед ночі
Все ж чути, мовлені слова
Відповідає з неба морок
Холодна, мокра, сіра тьма.

«Із малих літ, ти славиш небо
Усю без меж, небесну даль
Ти, є небес, планет пилинка»
В словах лунає чуйність, жаль…

«Велика сила, твоя мрія
Хоч ти, й пилиночка землі
В народну силу, май надію
Борись, із лихом на землі!»

«Пиши вірші, тремтя рукою
У всі галактики, бездну планет
Твоя Зоря, завжди з тобою
Зі слів своїх, складеш сонет!»






Мама, я і тато - це сім'я! Батько після операції. Видно...



Липнева спека, сонце гріє
А серце, просить тую мить
Хмаринку в вітру, щоб пригнати
Проміння сонячні прикрить

Лежу під небом, проти сонця
Ні деревинки, ні куща
Прошу у думі, ту хмаринку
Води краплиночку, з дощу

Читає думу, вища сила
Пригнав хмаринку вітерець
Дощем всю землю оросило
Чуть стукіт капель, як сердець

Я серцем вірю, в вищу силу
Що, захищає від біди
Вітрець дарує прохолоду
Хмаринка, краплинки води!

Усе живе, й земля під небом
Вселена, зорі, весь цей світ
Душею вір, у вищу силу
В цім світі, житимеш без бід!






Батько, мама, баба Ліза, дід Дмитро



Стомившись, життям суєтливим
Приліг, хоч на мить відпочить
Все ближчає, шлях до могили
Як тяжко, в злім світі цім, жить

Хвороба, миттєво провчає
Тримайсь за соломку життя
Господня нас сила, спасає
В душі залишає, каяття!

Згадай, де в житті оступився?
В помилках, де створено гріх?
Зоря, з небес світить, повчає
В житті, це помітить, не зміг?

Живеш, розуміючи в світі
В біді, за соломку держись
То, він є твій Ангел, хранитель
А гріх утворить, стережись!

За все, у житті є відплата
Гріхів усіх, не обійдеш
Зійдуть гріхи сіяні, гарно
В кінці життя, все ти збереш!

4 листопада 2016 р




З онукою!



Лиш звук, від мовленого слова
Приємно, осядуть в душі
Невільно, ти бачиш картину
Зі слів, що промовиш в тиші.

Повчання онука, чи сина
Освячує душу, тобі
Життя, утікає невпинно
Лиша, суєту житих бід.

Словами, запишеш картину
Вони залишають, твій слід
Які вам потрібно науки?
Яких ще, вам треба чудес?

Продовжуй життя, всьому роду
Добром лиш, життя збережеш!
Посіяне ж зло, не забудь же
Зійде лихом у душах, стократ!

Життя, мучить вік тебе буде
Назавжди лиша в душі жаль!
Землі ми, маленькі пилинки
Земля вкриє, зло і печаль!

4 листопада 2016 року

[ur4um]

Сумують липа, клен, берези
Зігнулась в березі й верба
З за хмарок, сонечко не гріє
Кінчилось літо, йде зима.

Підкралась осінь, вже фарбує
Весь в позолоті, зелен гай
Вітер, зрива з дерев листочки
Тепліше землю, покрива.

Тремтять листочки на тополі
Тремтячи, летять до землі
У небі, високо, під хмари
Летять у вирій, журавлі.

Сховало, в сивому тумані
І верболози, й осоку
В струмках водиця ще хлюпоче
Туман приховує, й ріку.

З верби, опало в річку листя
Відносить, хвилями води
У позолоті, пришла осінь
Дощі принесла, й холоди.






У кожного, своя болячка
І кожен має, свій порок
В житті спішить, скопить богатство
Розбогатівши, цар він, бог!

Лиш, як біда в житті нагряне
Тоді й на тебе, скоса гляне
Що ти хоч й бідний, но сусід
В пригоді, кожному від бід.

Живуть у світі, різні люди
Є добрі, чуйні, є й паскуди
У очі хвалить, словом гладе
А відвернись, тут і нагаде...

В житті, до всього придивись
Облесливих, більш стережись
Їх, жадність мучить всих одвіку
Продасть і матір, за копійку!

Бува потреба, в сільську раду
Пішов, отримати пораду
Ще з ранку, черга до цариці
Може поможе, цяя птиця?

А люди ждуть, старі й горбаті
За що, тим птицям дають плату?
Не йдіть старі ви, у сільраду
Там кров всю вип’ють, за пораду!

Щоб лишній день старим прожити
В сільраді, кров п’ють паразити
Спиняй тихенько, свої кроки
Не цінять тут, поважні роки.

Та слово мовити, я вмію
Мовчати більше, вже не смію
Повчати мусим цих цариць
У Раді сільській, молодиць!

Громада! Вибрала вас в Раду
То будьте чемні, хоч на пораду
Старих і бідних, наших сільчан
З повагою ставтесь, до Громадян!



ВІРШИК ПІСЛЯ ПОШУКІВ, ВІДВІДИН НАШИХ СІЛЬРАДИ Й ГАЗКОНТОРИ...
А ВИ НЕ ШУКАЛИ? МОЖЛИВО ПІДКАЖЕТЕ ДІДУ СКІЛЬКИ ТЕПЛО КОШТУЄ?



Україно, люди
Трудова громадо
Наш Гетьман годує
Москву шоколадом!

В Україні, банки
Нищать і грабують
Обкрали громаду
Війною шматують!

Годі нам, мовчати
Зло терпіти, годі!
Бійці, в АТО гинуть
Війна йде на сході!

Суди, не працюють
Міліція, тоже!
Підняли оклади
Людям жить як, Боже?

Що, їсти матусі?
Як зростить дитину?
Людей так обдер всих
Зсучений ти, сину!

Собі, депутати
Підніма оклади
А порожній кошик
Сунуть до громади!

Приховані статки
Сховали в офшори
Свої у них судді
Свої й прокурори.

Назавжди згасли
В громади надії
Жиди в керівництві
Це і є, злодії!

Пора вже настала
Пустити з них, пару
В АТО бійці гинуть
Катам, смертну кару!

Вже досить, нажрались
З брехливих нотацій
Для них то, не кара
Від пустих люстрацій!

Весь світ вже побачив
Керівні всі штати
Брехуни й злодії
Для людей ви, кати!



Чекайте фотографії, РЕТРО!

[ur4um]

Гомін чути, на цвинтарі
Жаль у словах, сльози
Нині уже, пізня осінь
Та діждемо, і морозів

Над могилою, стара мати
Слова промовляє
Сумно чути у них тугу
Туга, серця крає

І земля уже не стримує
Плачу, сліз та крові!
В звіра більш ніж у людей
До ближніх, любові

Стогне земля, здригається
Руйнує будови
Війни, мало дають смертей?
Отримуйте нових!

Зупиніться ви нарешті!
Хижі ненажери!
В землі вода уже згіркла
Отрута в атмосфері!

Від багатства, мозки всохли?
Розуму, не має?
За зло земля, розплатиться
Смертями, покарає!

Та хто ж, жида пархатого
Зупинить посміє?
Жид від злата, розум втратив
Від крові, дуріє!

Вибирали ми Гетьмана,
Знов жида обрали!
З Рошен фірми, шоколадом
Москву щоб, годували!

Гондарьова, банки чисте
В Росію, пакує
Гетьман теє все не бачить
Він! Народ грабує!

Землю крадуть, Україну
З Азаровим, й сином
До води, Дніпра не пройдеш
Закрито, за тином!



Вулиця Калініна, приблизно 1962 й рік:

[Бабенко Юрій]