Вірші діда Василя

Собственное творчество

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 05 апр 2016, 09:39





Немов хижа, вовча зграя
Гризуть Україну,
Міліарди у офшорах,
Лишають руїну!
«Попрацюють», й на курортах
Блудні тіла гріють,
А, в Верх Раді, в кулуарах,
Людям брехню сіють.
Всі сім’ями повлазили,
Синки, брати, дочки,
Українцями жиди стали –
В вишитих сорочках!
Маскуються, не впізнати,
Невидиме чудо…
І, в офшорах шоколади
Що сховав, Іуда!
Хоч, в мішок хай заховає,
Все ж, вилізе шило!
Обезчестить, вмить покаже
Жидівськеє рило!
Подивитись, письменний,
Сказати мужчина,
Українцям всім на вуха,
Розвісив локшину!
Не сховатись, тобі кате
Та й за булавою,
Як не можеш володіти
Своєю головою.
Наскрізь брехня, куди глянеш,
Ріже в очі глядя,
Добра тобі, не принесе
З за кордону, Дядя!






Пройшов, життя
Дорогами крутими,
В тернах колючих,
В заростях цей шлях.
Лишу, на згадку
Слово, з дум пекучих
Щоб, навідували
Де поховано прах.
Та все дарма,
Кому потрібні мари?
Могилка, з часом
Бурянами заросте,
Лише, слова –
Літатимуть між вами,
Триматимуть,
Блакитно жовтий стяг!
В віках жива,
Жить буде Україна!
Хоч і грабують,
Прокляті жиди.
Земля жива,
Козацький чути подих,
Могили дихають,
Поглянь лишень туди!
Діти, правнуки провідав
Згадають дідуся,
А слово, житиме в народі,
По світу всім, літа!





Люди, люди роздивіться
Пригріли ви горе
Сховав сина свого в Раду
А Рошен, в офшори.

Яценюк довів українців
До голодомору
А в заміну його, ставлять
Гройсмана… Що творять?

Люди, сестри зупиніться
Українці, брати!
Та за їхню, брехню люту
Треба їх карати!

У них, свої прокурори
Їм, халяви лижуть
З людей шкуру вже здирають
Для свого престижу.

З Америки, в Японію
Літає, по турне
Нерестить брехню, ховає
Лихо, не мине!

Розікрали усі надра,
Заводи, й порти!
Ніяк людям, лікуватись
Діткам в школи йти!

Це Вам, другий Янукович
А можливо, брат!
То не гайтесь, всіх в застінки
До тюремних грат!

Уже брати, дожилися,
Нежданного чуда!
Вами, дупу підтирає
Пархатий, Іуда!

То скоріше конфіскуйте
Грабовані статки!
А, грабіжників, в АТО,
Воювати, в палатки!

В недоторканих панів
Заберіть корито!
Сійте, лиш чисте зерно,
Вродить, добре жито!

Последний раз редактировалось ur4um 14 апр 2016, 12:46, всего редактировалось 1 раз.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 12 апр 2016, 07:14



Ліпше життя, бажаємо
У майбутнє мріємо
Тоді його, достигнемо
Як брехню, відсіємо!

Брехня та зло, сестри, брати
То, життєві вади!
Гоніть миттю, всіх злодіїв
З Верховної влади!

Ви зібрали, всіх, нечистих
За кирпич, за гречку.
Від корита, нині, тяжко
Відтягнуть овечку!

В кулуарах, у них рада,
За статки, офшори!
Відпочити, блуд помити,
Під сонцем у морі.

На Майдані, чолом клявся!
«Пущу, кулю в лоба»!
Повірили, і годуєм
Ката, жида, жлоба!

Та, і Гетьман, гріхи має,
В мішок, сховав шило!
А воно глянь, і вилізло,
Збезчестивши рило!

Упізнали їх, братове?
Усі, ДОБРОДІЇ!!!
Кермо в руках, не втримують,
Всі жиди - злодії!








Україно, яка ти багата,
Сил замало, тебе захищати.
Тебе нищать бандити, злодії,
А щоб жити, згасають надії.
Все життя терпиш сльози та муки,
А керують тобою, лиш суки,
То гони їх від влади, мій сину!
Він на вуха, всім віша локшину
Приховав свої статки в офшори
В Україні війна, людям горе,
Контрабанду розводять, жирують,
Плачу батька й матусі, не чують!
До бійців, волонтером йде мати,
А Він сина сховав, в депутати?
Вся Европа, дивується чуду,
Що в кишені краде, й транш Іуда!
Обирали ми владу, як месію,
А прибутки всі йдуть, у Росію.
Від брехливої «зради», всіх нудить,
Трибунал всім! До страти!
Народ судить!
Як, з фальшує в законах, «Верх зрада»,
Вас, до страти осудить Громада!
В Україні війна, смерть панує!
Пише правду дідусь, не жартує,
У війну, нема милості й брату,
Смертну кару! Правителю й кату!
Що посіяв, нехай те й збирає,
Лиш Громада, катів покарає!
Інші, хай суду правду пізнають,
Що в офшорах статки ховають!
А самого Короля шоколада,
Вища кара! Осудить Громада!
Досить, бавитись з нелюдом,
ЗНАЙТЕ!
Всих за зраду, до смерті карайте!

ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 16 апр 2016, 08:46

В країні переміни, не завжди хороші (а може: завжди не хороші),
реакція батька швидка, і життєвий досвід має вагу...




Шумливо в залі у Верх раді,
Керує, спікер Парубій,
Хоч плач, хоч смійся
«За закони – проти курців».
«Вмирай, але стій»!
Хочуть, підняти ціни,
А контрабанда, в них цвіте.
А що громада, зубожіла,
Для них не видно, лихо це!
Прижився хлопець, у Верх раді,
Забув про лихо, не до біди,
Вилизує жидам халяви,
До блиску лиже, й переди.
Вмирають люди, батько й мати
Від хворі, гине і маля,
А ліки, ніяк їм купити,
Могил, не стримує земля!
Зверніть увагу на бездольних,
Подумай, як? За що їм жить!
Цвинтарі вщерть уже забиті,
Нема й землі, де хоронить!
Здушив Іуда, кат за горло,
Смертельну затягнув петлю,
Гектари, викидає на ринок,
Що вкрасти ще? Давіть цю тлю!
Приймають, про курців закони,
Життя, як людям зберегти?
Не чують від людей прокльони?
Вже близько час, здохнуть й вони!






Мале дитя, матуся помира,
Кошти, у жидів в руці.
В АТО, скалічені щодня,
Та, вбитії бійці.

Україно, рідна земля!
Для кого, боронить?
Вже так затягнута петля,
Кінець нам, досить жить.

У владі гамір, метушня,
За титули, гризня…
Всі транші тягнуть, до кишень,
Їм, мало ночі, й дня!

Бути хоче кожен, «на чолі»,
Щоб, не клонить чоло!
Пливли щоб, більші хабарі,
Лишать все, як було!

Знагліли, не бачать народ,
Не чують, плач маля!
Що гинуть воїни в АТО,
Це не хвилює, короля!

Пливе, гаряча і смачна,
Козацька кров жидам,
Пора стіною, Громаді стать,
Прийде кінець, катам!!!





* * *
Господь, Україні дарував
Всю ласку і тепло,
За віру міцну, та любов
За людську доброту.

Щоб на Україні, назавжди
Їх щедрість, вік цвіла,
Надія, віра та любов
Порукою була.

Щоб їх, душевне тепло,
Зігріло цілий світ.
За це все, Господа крило,
Захистить, слів політ.

* * *

* * *
Зігрілась, по весні земля
По закутках, сніжок біліє
Проти сонечка, батьки сидять
Життя пригадують, ще мріють.

Що знов, діждалися весни
Від сну, земля вся, оживає
Співають в радостях птахи
В батьків, здоров’я вже немає.

* * *


Весна, городи обробляють, у батька - як картинка, немає жодної бурянини.
Добра Вам всим!
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 29 апр 2016, 04:04


Щось забарився батько з новими тарифами, але кілька вже набраних недавно віршів є!



Багатієте негожі,
Вік вам не везло!
Злодій і брехун у владі,
Для народу, зло!

Поховали у офшори,
Мертвий капітал.
Для людей всеї країни,
Ви творите, скандал?

Люди кидають домівки,
Щоб діток спасти,
Відвертаєте їм дупу?
Ви ж, є нелюди!

Всі, обжерлися злодюги,
Шкірa, не стрима!
Всих вас, всих злодіїв хижих,
Кара жде, й тюрма!!!






Зажурилась Україна,
У малих, й дівчат,
На лиці, нема усмішки,
Слізоньки, в очах.
Пригадують, життя жите,
Няньчачи малят,
Гірка доля їх чекає,
Малих козачат.
Заховали все в офшори,
Керівні жиди,
Обікрали всю країну,
Ждати знов біди.
Путін, знову засилає,
Зброю для бандюг,
Не просохли в матусь сльози,
Від братських услуг.
А ви терпите, козаки,
І ти, вдовий сину?
Вами дупи підтирають,
Вішають локшину!
Судіть зраду! Вже дозріла,
Брехню їх, відкрила!
В мішок шило не сховають,
Замарані, рила!
Мерщій беріть, не вагайтесь!
Де хватка козача?
Досить, досить терпіть зраду,
Кров ллється гаряча!
Божа правда в слові, сила,
Господь все покаже!
Здавен гнали, з країн жида,
Їхнє плем’я, враже!
У полум’ї не згоріло,
І у нас уже дозріло.
Повлізали в депутати,
Хиже плем’я, кляте!
Брехня вилізла на зовні,
Земля вся трясеться!
Світ споганив, кат Іуда,
Їм зло, й повернеться!
Що сіяли, те й збирайте,
Брехня вже дозріла!
В мішок шило не сховати,
Не вимити, й рила!

ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 04 май 2016, 07:42





Не веселить вже й свято Пасхи
В очах, не прошена сльоза,
Життя прожив, в брехливій владі
А де, злодійству їх, межа?

З усіх сторін, гризуть Україну,
Брехливі злодії, жиди.
Московія, робить з нас руїну,
Жах нам, дивитися туди!

Донбас руйнує, хижий ворог,
Діточки гинуть, й старі діди.
Матусі плачуть на могилах,
З Москви, діждалися біди!

До захисту, стіною стали,
А зброю, керівні продали,
Гроші, в офшори заховали,
У землю, тілом всі лягли.

Іде війна, земля трясеться,
А хижий ворог, жид сміється,
В офшорах статки, пляжі, бал,
Люд нехай мре, гуляє капітал!

Не змиєш, кате зло і в морі,
Накоїв лиха, Україна в горі!
Брехню і зло ти не сховаєш,
А шило, коле. Упізнаєш!

Кінець вже квітню, свято Пасхи,
Всі ждали, від злодіїв «ласки»,
В церквах, святили паски люди,
Чолом вклонялись!

По тричі клали, кожен хрест,
Та ждали милості, з небес,
Діждались! Втричі вже налоги!
Все це, створили наші «Боги»!

«Від злодія, не жди чудес»,
Не ждіть ви чуда й від попів,
То все, не чисте, від жидів,
Панує їх, нечиста сила!

На світ, Хреста всім прищепила
Читайте, бийте їм поклони,
Від себе, створюють закони,
Ждіть, допоможе вам Канада!

Здавен, ошукана громада,
В церквах і предки чули дзвони.
Лежать в землі, послухай лиш,
З могил, почуєш лиш прокльони!

Лежать кістки їх, у землі.
І там трясе їх, грізна зброя,
І, у землі, нема покою,
А правди слово, не приспиш!

В мішок, і шило не сховаєш,
До болю вколить, і згадаєш,
А правду, словом сповістиш,
Брехня всіх мучить, ти це знаєш?

Хто хоче, слово прочитає, старий я.
Сховають в землю, чи за грати,
Однаково мені, де помирати,
А, слово! Мусите читати, і думати!

Мене старого поминати,
Моє, бач слово, не просте,
Правдиве, більш як золоте,
Сліпим щоб, очі відкривати!

Щоб знали, зраду як карати!
Для світу ворог є - Росія,
Керує злом, жид, месія,
А ви! Гуртуйтеся брати!

Нам Мир потрібно зберегти,
А Ката, світу показати!
Щоб знали, треба їх карати,
Сміліш гуртуйтеся, Брати!

ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 14 май 2016, 09:10





За вмерлими, у дні свята,
Синє небо, плаче.
Поливає дощик землю,
То, сльози козачі!

На могилки, їм принесли,
Крашанки та паски,
Прикрашали квітами,
Скільки мав хто ласки.

Родинами зібралися,
У свої оселі,
Сумували, споминали,
Могильні постелі.

Пом’янули горілочкою,
З гостинного столу,
Тиху вели, сумуючи,
За вмерлих, розмову.

Журилися, що не знаємо,
Кому, скільки жити?
Коли прийде, із косою,
В могили ложити.

Так спливають, непомітно,
Дні життєві, й роки.
Кому скільки відміряно,
Їх, життєві кроки.





Україно, земле, рідний край
Прибравсь до свята, в зелень гай
Й ріка, прибрала береги ,
Верболіз, квіти й трави навкруги.

То де ж, краса така ще є?
Зозуля ж як в гаю кує!
Співають, тьохка солов’ї ,
Цей рай, у селищі моїм!

Життя, не тішить ця краса,
Не так сказав що, то пропав?
Дощі, на землю, ллють отрав,
З Москви по братські, хижаки!

Зривають зброю «чудаки»,
А, яди з димом, в небеса.
З небес, на землю йдуть дощі,
Травлять усе, жовкнуть й кущі!

То брате знай, і пам’ятай,
Хто нищить в світі, Божий рай!
Смертей вже скільки, і калік?
А сліз, матусь, сестер й сиріт?

З Москви ці Іроди, жиди,
Брехні від них жди, і біди!
Весна, дивлюсь її красу,
У слові, правду вам несу.

Не чую, солов’я, зозулю,
На свято нам, піднесли дулю!
Підняв знов ціни всим за газ,
А спише, на війну й Донбас.

Поглянь в Верх раду, лиш туди,
Там правлять Гроцман і жиди!
А головний, дума про офшори,
Не лоскочи їм, «помідори»!

Як не в Москву, то до Європи,
А в Українців, голі й жопи!
А що від них, всім ждати далі?
Чіпляють мертвим, лиш медалі.

В ефірі вже, гримить реклама,
Щоб не чіпать, офшор Адама,
А Єва, з Рошен, в морі тоне,
В Москві спасуться, на понтоні!

Кульчаву бачим їх ходу,
Країну тягнуть, знов в біду.
Родючі землі, їм продати,
Злодюги хижі, депутати!

А під Донецьком, йдуть бої,
Мовчать зозулі й солов’ї,
Красу споганили ви, кати,
Щодня, убитії солдати!

Уся тут правда, як годиться,
Вже й жити, не хочеться,
Бачить їх жадність та брехню,
Пора вже нищить, всю цю тлю!

Чіпляти досить, всім локшину,
То слухай брате, друже, сину,
Вагатись досить, натерпілись!
За своє битись - не навчились?





Марно ждуть всі на планеті,
Ліпшого життя.
Кують зброю, і не знають,
Як мале дитя.
Бавляться, зривають Землю,
Їм на все плювати,
Земля, труситься від лиха,
Мусить всих карати!
Зверх достатків одуріли,
Пархаті жиди,
Від них матінці планеті,
Не минуть біди!
Дують вітри, смерчі крутять,
Підійма все в вись,
Води з морів, океанів,
В небо піднялись!
Сила зброї, і природа,
Початок й кінець,
Для життя на всій планеті,
РОКОВИЙ ВІНЕЦЬ!







Журбу свою в словах,
Я мушу передати.
Нехай читає люд,
Він правду, мусить знати.
Хоч ці пісні,
Пробуджують у сні,
Мене переживуть,
Лишаться на землі!





На що мені, та людська слава
Навіщо шана, все обман
Приємно було б, на безлюдді
Сховатись хоч на день, в бур’ян.

Щоб відпочити, від усього
Від цеї, злої суєти
Лягти, і глянути у небо
Та й, думу думать, з висоти.

На мить, забути, всі турботи
І, зображати, мов летиш
Летиш, у думах, над землею
І все те бачиш, немов спиш.

Як видно, всю землі природу
Гаї, і ріки, і туман
Закутав річеньку у ковдру
Но річка, бачить той обман.

Туман тихесенько лоскоче
Над річкою, лозу, комиш
То ж в думах, ти все теє бачиш
Та й знов, тихесенько летиш.

Немовби хмара, над землею
Лечу, і бачу, рідний дім
Людей я бачу, ненаситних
Від них, і лихо іншим всім!

Лечу я, хмарою, над землею
Закрив би, злим всім, сонця світ
Но, дума шепче, зупинися
Бо, людям зло творить, не слід.

«То ж краще - каже мені дума -
З тієї хмари, лий на землю дощ
Хай родить людям хліб, на полі
Смачна їх каша, смачний борщ».

Летів би, над землею вихром
На висоті, своїх ідей
Щоб, захистити рідну землю
Від ворогів, та злих людей.

Немає сили, притомився
Дивлюсь, не бачу, зупинився
Прокинувсь - бачу, в бур’яні.
Лежав я, думав думу, тихо
Або ж то, снилося мені?

10 квітня 1985 року
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 31 май 2016, 15:31



Новенькі вірші, перший про життя, другий... мабуть також про нього.



Кінець і травню, в небі хмари
Із неба, дощик моросить
Вітрець приносить аромати
Старий дідусь, як тяжко жить.

Росте під тином, кущ калини
У білих квітах весь, цвіте
Ласкає, вабить ароматом
Людині дяку шле, за все.

Обіч під тинню, у куточку
Квітує біло, й бузина
Сп’янів дідусь від ароматів
Мов випив, з келиха вина.

Прогнав вітрець з дощами хмари
Вже, гріє сонечко, з небес
В повітрі, ластівки кружляють
Яких потрібно ще чудес?

Щебечуть, сіли глянь на дроті
Їм також, треба відпочити
Шукають, де зліпить гніздечко
В цім Раї, всім потрібно жити.

Усі клопочуть, метушаться
Настала літня вже пора
Всі дбають, щоби рід продовжить
А скоро, осінь, там й зима.

Зібратись, до пори в дорогу
Летіти, в теплії краї
За все хвала природі й Богу
Всі відлітають, й журавлі.

Лишаться сови, та синиці
Сороки, сойки, снігурі.
Миттєво літо пролітає
Золота осінь на дворі.

Пречистої свято відсвяткуєм
Вісімдесят вісім буде, вже
Прошу одне, миттєво вмерти,
З косою, ту, царицю смерті.

Нажився в муках, в Божім Раю
Усе прожите, горе, сльози
Бандитів , війни, сніг, морози
Лютий холод, і 33го смерті голод.

В словах, пригадую всі муки
Життя, і злидні, тяга до науки
Від малюка, до старика,
Повисла, стомлена рука.

О доле, доленько сувора
Все пригадалось, ніби вчора
Життя прожите, приплелось
Все відтерпів, усе збулось.

І, кожне слово, в думі важу
Красу життя, людям покажу
Кожен, хто це є прочитає
З своїм життям, нехай зрівняє…

Тихенько, і мене згадає…





Руді жиди, чорняві, рижі
Злодюги в краю ріднім, хижі!
А ті, по старше, сиві, дивні
Вони, щоб знали, агресивні!

В них хитра, вовчая натура
Хоч, не хоч, а все ж надуре.
Тобі, сто гривен для стандарту
Собі ж, начислить міліарди.

Не вірте жиду, хоч якому
Ні сивому, а ні рудому
Не смій, їм владу довіряти
Збезчестить всіх, сестра чи мати!

Життям, всі пізнані науки
В словах, підлесливі гадюки
В війні, їх били і палили
А світ увесь, все ж надурили.

Руді жиди, рижі, погані
Така ж натура, і в циганів
Хоч як хитрить, словами гладе
А відвернись, тут і нагаде!



Думаю ще буде...
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 17 июн 2016, 17:31







І в одного, і в другого
Влада, в їх руці,
У Яника, Межигір’я
В золоті, двірці!

У другого, таємніше,
Щоб не творить спор,
Все що вкрав, із України
Перевів, в офшор.

Правда, вилізе на волю
В мішок, не сховати
Хоч, володар ти в країні
Та годі брехати!

Все ховав, не від дощів
При ясній погоді
Правда, лізе із мішка
Видно всій громаді!

Хоч, й володар булави
Живеш як месія
А прибутки, від Рошену
Їдять і в Росії!

Гірка правда в цих словах
Лежить, межи нами,
Гроші, від людей сховав
В офшори, в Панамі?

Англійською розмовляєш,
Бізнесмен, професор!
З Путіним, вітчизну грабиш
То ти теж, агресор!

Янукович грабував,
Й Порошенко Петя,
Спільна мафія Москви,
Гундарєва – третя!

Депутати, новачки
Служите для слави?
Не лижіть хоч вочевидь
Злодюгам халяви!

Грішми людей зманюють
Голос, за них дати,
Гинуть воїни в АТО,
Плаче з жалю мати.

У застінки засадили,
Добровольців, воїв?
Верніть гроші народні,
Злодюги, «герої» !

Літаками до країн
Ти, чужих літаєш,
Щоб ніхто, не упізнав
Крадене ховаєш?

В Україні йде війна,
Поранені, вбиті.
На цвинтарях чути плач,
Плач, несамовитий!

Досить, вже прийшов кінець
Вішати локшину!
За все, мусиш заплатити
Що посіяв, сину!






На схід сонця гляньте оком!
Земля в небі, не тім боком,
Не той бік вже, землю гріє.
Сонце, Землю обпікає,
Кожен, дивлячись пізнає.
Все це творить, грізна зброя,
Що й в землі, нема покою,
Всім померлим, трясе кості.
Хижаки Москви не чують,
Убивають, все руйнують,
Жадність їм, сліпила очі,
Землі клімат, змінить хочуть!
Вбити сусіда, випити крові,
До Землі, нема любові.
Світ поганять, ці бандити,
Як матусі з дитям жити?
Хижаків, їх зла ідея,
Трусить Землю і Корея,
І Америка поволі,
Гинуть дітки, людські долі.
Залишаються каліки,
Роздивіться, відкрийте віки!
Ви, вбиваєте природу!
Всим ганьба вам, від Народу!





Вже червень, літо у природи
Сумує в зелені і гай
Не чути, не кує й зозуля
Немов життю, підходить край.
Із дум, відбудеться розмова
З твого, записаного слова
Зозуля стихла, не кує.
Хитрить, щоб птахів надурити
Брехнею, злом привикла жити
Своє, щоб знести їм яєчко
У їх, маленькеє гніздечко
Й між птахів, зло і неправда є!
Того зозуля, й не кує,
У людях кажуть, засмутилась
Не то, вареником вдавилась.
Живе все дума, за своє,
Щоб рід продовжить, покоління
Жити в світі, за діток не дбати,
А інші, мусять годувати!
З яєчка, вигріли чуже,
Пташа годують, як своє,
Маленькі птахи, ластівочки.
Отак пташа, в гнізді зростає
Гніздечко виросши, ламає,
Зозуля, і лиха собі не має,
Хлопочуть ластівки, літають
Пташа велике, не пізнають.
Й між птахів, зло і неправда є,
Кого як доля обснує,
А що, дивитись, в життя люду?
Знайдеш і між людей, приблуду,
Того зозуля, не кує
Кожен бач, дума за своє!
Дивлюсь у світ, на рай природу
Як кожен дба, для свого роду.
То й між людей, є це, погане
Як між жидів, і між циганів
У кожній нації своє,
Яке у кого, серце є.
Хто, з предків, душу яку має
У кого як, життя співає
У того плаче, в горі тужить
Зозулі птасі, все байдуже.
Того зозуля, й не кує
Життя, у кожного своє
У кожного, своя потреба
Лиш суєта, усі під небом!





Не чую звуку від струни
Не чую від пісень мелодій
В душі, та в серці є добродій
Із дум, записує своє.

Твоє правдиве друзям слово
За правду, битися готово,
У люту, хижу цю ю мить,
Й в огні це слово, не горить!

Літа по світу, не вмирає
До правди, кожен жалість має
В серцях правдивість буде жить
Огнем зігріє, не згорить!



Пізніше ще добавлю, може старенькі наберу.
Доживем, попробуєм...
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 19 июн 2016, 06:23



ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 06 июл 2016, 18:53





Розповідаю, та й журюся
Від лишенька, і сам уп’юся
І душу, жалем огортає
Лише сльоза, в очах мішає

Дивитися, у світ між люди
Невже, таке воно усюди?
Життя людське. Хто підкаже?
Правдивий шлях, в життя покаже.

Та мабуть, лиш журба правдива
Вона одна, не вередлива
Усе життя, за правду б’ється
Кружляє, тужить і сміється.

Над тим, хто заважає жити
Країну, рідний край любити
Хто заважає працювати
Журба те мусить, осміяти!

В своїх словах, підняти високо
Та й кинуть з висоти, до долу
Щоб не марав людського полу!

І брехуна, і підлабузу
В журби, між них, нема союзу
Плутнів, хапуг і бюрократів
Колючим словом, полоскати

Журба, і слово, побратими
Вони в житті, з тобою єдині
Пожуряться, і посміються
Пока до правди, не доб’ються.






Прости мне небо, мою робость
Навек прости. Устал я жить.
Искал я истину, на свете
Но – не нашёл, а жизнь бежит.

Бежит она, не остановишь
Ушедших вдаль, прожитых дней
Устал я жить, и с жизнью спорить
Нет сил сражаться, больше с ней

О небо, укрепи терпенье
В душе ты боль, останови!
Чтоб, в жизни видеть, утешенье
Чтоб, мир весь, утопить в любви!

Чтоб мать, хранила её сына
А сын чтоб, не тонул во лжи
Чтоб истина, для всех светила
О небо! Путь мне укажи!

Прости, мне мать, земля родная
Я кроток есть, твой сын родной
Устал я жить, не вижу Рая
В конце, ты прах раба укрой

Укрой меня, своим покровом
И дай возможность, отдохнуть
Чтоб, надо мной росли берёзы
И ветер, ветви шелохнул.

Чтоб эту песню, птицы пели
А люди, слушать, чтоб смогли
Слова, чтоб в песне, не старели
Чтоб знали все; старик уснул.






О світе, світе, білий світе
Скажи, по правді ти мені
Чи можна так, щоб люд не бачив
Лить сльози, гіркі в тишині.
Скажи мені, о білий світе
Як, в серці тугу, припинить?
Ти ж бачиш світе, щиру правду
Та лиш, не знаєш як щемить –
Людське є серце.
Кого прохати, сам не знаю
Покрила вже, світ білий ніч
Можливо, все це, чує в небі
Лиш місяць ясний, ту ю річ.
Не бачить, те все, сторож ночі
Бо хмарою, очі закрива
Лиш туга, серцем володіє
Не жди ти щастя, бо нема.
Не жди, ти щастя, схаменися
Воно прийде, лише у сні
Тихесенько, у світ, дивися
Й пиши, мереж свої пісні.
Мереж тихенько, торопися
Бо, не багато вже часу
Крізь сльози, ти на світ дивися
Та й витирай, свою сльозу.



На днях щось нове добавлю...

Добавка, сьогоднішня. Свіжачок!



Хоч дивись, а хто й послуха
У всих локшина, в вас на вухах
За Рошен, була розмова
Все в Москві, а що в офшорах.

Всі, громадою обирали!
Брехуна ви, не пізнали?
Більше мати всім біди
Бо злодії, всі жиди.

Ілюстрації, не треба
В ефірі, реклами
Жид грабує Україну
Все на Кіпр, і до Панами.

Крим в Росії, а війна,
В Донбасі, на сході.
Кожен день нові убиті
Путін, наш «добродій».

Скажуть, слово діда зле,
Правду вам сказати?
В АТО сина, не пошле
А сховає, в депутати!

Захищають Україну
Біднота, селяни!
Що не день, каліки, вбиті
Матерів плач, і коханих.

Усі статки, до офшор
Свій, обраний прокурор
Будуть красти й далі
Вішати, медалі!

Керівництва видно вади
Протестують мас громади
Смерть погрожує і голод
І зима, морози й холод.

Все сховали до Панами?
Пустувати годі з нами,
Перейшли межу порогів
Від злодійських, над налогів!

Повертайте все з офшор!
Хоч і свій в вас прокурор
Всих жде, голод і зима
А злодіїв, жде тюрма!



ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Пред.След.

Вернуться в Креатив

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2

cron