Вірші діда Василя

Собственное творчество

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 18 авг 2015, 08:28





Писати правду, словом мушу
Біблійське слово, травить душу
Не укради, і не вбивай
Життя у світі, для всіх рай

Здавен, ці писані закони
Молитись їм, як до ікони
Записано до часу Ноя
Жидів історія, їх зброя

Цим, зомбувати, всенький світ!
Читай цю книгу, про царів
Хреста Спасителя, розп’яли
Ісуси, Навіни, вбивали!

Це писано, в книги царів
Гінців, в країни засилали
Палили, різали, вбивали
Жиди, не мали це за гріх

А й зараз кров п’ють, для потіх?
Хомут оділи, ще до Ноя
В Москві у Путіна, вся зброя
Щоб, нищить націю України

Донбас в огні, одні руїни
Вбієнних тищі, в крові ріки
Сирітки дітки, а каліки?
Жидам, нема за це гріха?

Заводи, фабрики, зламали
Поміж собою, приватизували
Відкрито, нагло, розікрали
Жидам, нема за це гріха?

Азаров їде до Норвегів
А Янукович, у Китай
Розкрали, золоті запаси
А ти за них, життя віддай!

О Нене, Україно Мати
Звягільські, знову депутати!
Втягнув Луценко, всю сім’ю
Та й Порошенка пана, син!

У депутатах, всі плути!
Злодюги, бездар, баламути
Тут, вся корупція , цвіте
Хвала й Поплавському за те!

Прикрився храмом, він для Бога
Кирпич завіз, для хабара
Попам, це зручно, з вівтаря
А прихожани, обирали

Умій украсти, ще й сховати
То, більшість наші депутати
Хто вліз за гречку, хто за просо
А виборці, лишились з носом!

Тож, щоб поправити цей лад
В Росії фірми, шоколад
Відкрито, Путіну доходи
Смердить вже дуже, з голови!

Тож, не втримати булави
До Януковича, в походи
І здоровенькі, щоб були
Не для України, їх доходи!

Усе прилипло, до їх рук
Затяг паски, вже Яйценюк
А, вкруги нього, хижа зграя
Війна для них, то царство рая

Тут, і енергія, і газ
Тут, закордонні всі кредити
Ще не наїлися, не ситі ?
Уперто пнуться до корита

За що, трима таких земля?
За що, таких нам захищати?
Скажи но земле, сестри, брати
Від них всих, нудить, годі жити!

Одні злодюги, та бандити
А мільярди, у офшори
Свої в них судді, прокурори
А, помирать, тобі пора?
Жиди кричатимуть, УРА!



ЩЕ БУДЕ. СКОРО.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 27 авг 2015, 10:00





Ти жемчуг землі, рідна мати
Красою гаїв і беріз
А пісні, словами співати
Невільно, доводять до сліз

Картину, писати словами
Сам плачу, за душу бере
Хай чують, на варті солдати
Батьківський поріг, у дверей

Заслухавшись в пісню згадає
Згадає дівчину, любов
Слова твої, рідна Україно
Збентежили серденько знов

Не в змозі, цю мову забути
Фарбовану, в безліч золот
В ворожії пута окуті
Удови матусь, і сирот

Пильніше чатуйте солдати
Душею і тілом лягти
Для діток, онуків співати
Хай чують, в Росії кати!

А Путіни, кров’ю фарбують
Козацькою кров’ю, зірки
Хай зна, йому жити не вічно
Не прийме це стерво земля

А слово промовиш, величне
Твоє, Україно ім’я!
Хай родить на нивах, годує
Хай слухає, світу сім’я!

В віки залишаємо славу
І пам'ять, загиблих стрільців
Слова ції, мова держави
Вкарбовані, в душах бійців!





Ставок і гребля, верби в ряд
Красою вабить, людський погляд
Тут, річка Стугна протіка
Хоч, й не велика, но ріка!
Водою села омива
Кому рибинку дарува
Карась, окунчик, щупаки
То подарунки, від ріки.
Кущаті, в вербах береги
То рай природи навкруги.
Під пагорбом, дубовий гай
Тут і ліщина є, і глід
Розлогі липи, все як слід.
Є й клен деревця, в цім гаю
Отак, над річкою стою
Згадав я молодість свою
Та, співи птахів впізнаю.
Життя дорогу, не вернуть
Нема в житті, зворотні путь
Природа, серце веселить
Не легко, в світі злому жить
Миттєво, в старість все біжить.
В дитячі роки, навпаки
Сприймаю ласку, від ріки
Росинки, зрошують лице
Вітрець подякував за це
А лист вербиці, шепотить
Ти мусиш ще, дідусю жить
Та нісенітниць, не верзи
Плити ще кошики, з лози
Кущатий слав ти верболіз
І не сумуй, не треба сліз.
Тут рай, природа знай така
Подяку шле тобі, й ріка
І те джерельце, з під беріз
Не плач дідусь, не треба сліз.





Промінь сонця, в синім небі
Вигляда з за хмар,
Щоб дивились як жид Путін
Зобіжа Татар!
Україну розоряє
Нищить всі міста
Мирний люд, діток вбиває
Гуркіт зривів, дим
Лихо сіє, та й не знає,
Все те буде й з ним!
Дурень, зброю грізну має
Замахнувсь на світ!
Димом, сонце закриває
Що робить, не слід
І татари кочували
В прошлу давнину
Нищили, людей вбивали
Сіяли, лиш зло
Нині, прошле пригадають
Як їм повезло
Що засіяли, вродило
Внукам і діткам
Все отримуйте від предків
Що лишили вам!
Зло, посіяне в цім світі
Марно, не пройде
Проклянуть, і предків дітки
Так було, й буде
Як добро посієш в світі
То збереш, в стократ!
Нині жид пархатий в світі
КАТ і ДЕМОКРАТ!
Їх палили, убивали
В прошлу, ту війну
Із країн всих проганяли
В лиху давнину.
Жид не може, щоб не красти
Ближніх надурити
Тож, ганяли їх по світу
Ніде було жити.
Нині Біблію внушили
Зомбують людей
А самі, кров п’ють, вбивають
Більше їм, смертей.
Все їм можна, вбити, вкрасти
Їм – нема гріха
Все історія їх пише
Слово пастуха.
Всі дорвались до корита
Надра, продають
Органи, в живих відріжуть
Їм, не до біди
До лікарні, ненароком
Грішний попади!
До катів, синів Іуди
В мить, кінець прийде
Вороття в житті, немає
З кожним, те буде.
Кого, як спіткає доля
Лиха, не минуть
То й жидів, правнуки, внуки
Предків проклянуть!
Це Вам друзі,
Правда в слові
Правдонька ця вся
Від сивого і старого дідуся.







Літає дума наді мною
Не в силі, небо прихилить
Від сну прокинувсь, що зі мною?
Як тяжко, серденько болить.

Болить серденько, за природу
А дума мучить, за весь світ
Набридло жити, із журбою
Показувати, кривди слід.

Як гине, гине Україна!
Як гине мати і маля
Розпродають, лишать руїни
На весь світ видно це, здаля!

Призупиніться, ненажери!
Держави, всі керівники
Для вас також, не стане хлора
Хоч ви й роз’їлись, хижаки!

А люди, люди всі бояться
Всяк бачить це, лиш, з за угла
Виглядують, життя кріпаче
Жде Україну! Не змогла!

Порвати пута, ті кайдани
В що, запрягають нас, жиди
Тож розправляйтеся, не гніться!
Від, неминучої біди!

Сумна, літає моя дума
Не в силі, небо прихилить
Всих, захистить хоче від глуму
Як серце, серденько болить.





Пильніше гляньте, ви на землю
Прислухайтесь, як шумить гай
Земля і сонце над землею
Та зорі ясні, мабуть рай

То рай землі!
Сади, берізки, обіч дороги за селом
А там вздовж шляху, глянь, тополі
На землю клоняться чолом

В долині, щось хлюпоче річка
Все щось співає від нудьги
А понад річкою, мов килим
Зелені в травах береги

Кущаті шепчуть верболози
Свій шепіт слухає комиш
Диркач у комишах диркоче
Отак, все думаєш, й не спиш

Дивуєшся землі красою
Зелена верба зажурилась
Гіллям на землю нахилилась
Немов дівчина із косою

А вранці сонечко засвітить
І все виблискує росою
У небо глянь, безмежна даль
Та лиш прожитих років жаль.



Так що, як в попередньому посиланні ще побажаю:
"Хай пише, хай плете кошики, порає город і себе, бурчить і повчає...
Нехай здоровий буде, як може допомагає людям...
З такого старого більше людям добра, ніж від безлічі алкашів!"
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 13 дек 2015, 10:31





Всім світом дивляться на нас
Загарбав Крим, вогні Донбасу
Всім світом бачать, не боронять
Україну, націю хоронять!

«Кому довірились брати?
Жиди – нечистого чорти!»
А Ви їм в руки, владу дали
Бійці, в вогні щоб умирали?

Пізнайте всі його ім’я
Палає в вогнищах земля
Надію мали, на Європу
Вони показують нам дупу!

В багнюку лізете туди
У них в корупції суди
Чужою рукою згрібати жар?
Ще більш, роздуєте пожар!

Повірте слову правди глядя
Добра, не принесе нам, дядя
А, за отримані кредити . . .
Життям, повинні відплатити!

«Земля, земля, Україно мати
Пізнай! Кого тобі карати?»
А їх синки, у депутати . . .
Не тримайте, на них надії!

У керівництві, всі злодії
Снаряди рвуться, палять бази
Від них діждете лиш прокази!
Не вийти нам, з ними з війни.

Міняє він, щодня штани
В тили, відтягувати зброю?
На вірну смерть, бійцям героям
Словам повірить, зрадним Кучми?

Це щира правда, слова звучні
Він командир, прикази влучні
А бізнес Рошен, манить, мучить
Доходи, Путін лиш получить!

Пізнайте правду, сестри, брати
Пора нам зрадників пізнати
Країною - правлять ідіоти
Сидять в застінках патріоти!

Їм Україна, над усе!
Хто зло, громаді всій несе?
Хто бізнесом, Москву годує?
«Патріотам волю!», він не чує!

Збагачує, свої лиш статки
Бійці, зимують у палатках
Що день, в ночі, каліки й трупи
Вояки гинуть, їм до дупи!

Пора знешкодити, цю тлю
Вже смертну, затягли петлю!
Кредити нишком у офшори
Свої в них судді й прокурори

А, проти шерсті щось сказати?
В застінках, будеш помирати!
Мовчи дідусю, тихо диш
Хай думають, що ти вже спиш.

Рік Новий, стука вже в пороги
А ми, в морози, край дороги
Нема, питної вже води
В Новім, не вилізим з Біди!








Стерня вкруги, з покошеного жита
Соломи з жита, я прийшов узять
Дивлюся, клин, не кошеного жита
Толочені, не скошені
Рідесенькі, колосики стоять.
Подумав лиш, собі його скосити
Не вгледів, як скосив хтось
Лишилась, навкруги
Від жита лиш стерня.
Від сну проснувсь, а дума мовить
Досить, тобі жити!
« Ти по життю
Ступаєш, навмання»
По кошені стерні, ступа ногами
Щоб ти пізнав, один Господь лиш!
Бавиться із нами, кому як жить
І де ступить ногами.
Незримо, лиш кінець.
Життя, бреде за нами
У снах показує невидиму ту мить
Роковий кінець твій,
Вже досить, діду жить!







Літає дума наді мною
Не в силі, небо прихилить
Від сну прокинувсь, що зі мною?
Як тяжко, серденько болить.

Болить серденько, за природу
А дума мучить, за весь світ
Набридло жити, із журбою
Показувати, кривди слід.

Як гине, гине Україна!
Як гине мати і маля
Розпродають, лишать руїни
На весь світ видно це, здаля!

Призупиніться, ненажери!
Держави, всі керівники
Для вас також, не стане хлора
Хоч ви й роз’їлись, хижаки!

А люди, люди всі бояться
Всяк бачить це, лиш, з за угла
Виглядують, життя кріпаче
Жде Україну! Не змогла!

Порвати пута, ті кайдани
В що, запрягають нас, жиди
Тож розправляйтеся, не гніться!
Від, неминучої біди!

Сумна, літає моя дума
Не в силі, небо прихилить
Всих, захистить хоче від глуму
Як серце, серденько болить.

1995й рік, (20 років пройшло уже)




І сняться сни мені, щоб знав я
Як в Божім світі долі жить.
Життя людське мов тінь проходить
І, не помітно пролетить.

Не встигнеш все в житті пізнати
Щоб дітям, внукам розказати
Намалювать життя картину
В словах цих, внукові чи сину

Життя не легке, не цікаве
Все більше лиха, а ніж слави
Скоріш забути, не писати
Серце болить, як пригадати

Життя рабів у цій країні
На цій землі, на Україні
Добра ніколи й не було
Воно в могилах спить, заснуло

Ще з тих часів, як січ зломали
Та в соловки людей послали
Кругом кістки в землі й могили
Хто хтів добра, усі почили

По всій землі, від України в Магадан
Від Соловків, аж на Куріли
То комуністи все зуміли!
Добро і воля в землі спить!

І по Уралу, по Сибіру, всюди добро
В кістках, в могилах
Земля вже стогне
Кажу, я, такая доленька й моя.

А тридцять третій, серп і молот
По Україні лютий голод
Все Українці, козаки в землі в могилі
Воля спить! Земля вся стогне, розмовляє

За що? За що? Хто розповість!
Хто розпізнає катів тих лютих?
По цей день, слів не викинеш з пісень!
Кати гуляють, більш лютують
Людьми живими вже торгують.

Все щира правда, не мара!
Усе у нас, на Україні,
В цій, пограбованій країні
Добро заснуло, вже не дише.

Злоба та жадність, всих колише
Маленькі дітки, ще зачаті,
Вже за кордон усі продаті!

У кого можна запитати?
Щоб втерла сльози рідна мати
У лікарів? То все дарма,
Померли вже! Живих нема.

Не смій, із ними ти судитись,
В них правда вся - не помилитись
Тож витри сльози, й не дивись
Тому, що в нас на Україні
Лиш крок ступити до біди.

Куди не ткнись, всюди жиди
В лікарнях всим, вони торгують
Хоч серце вирвуть, не почують
Печінку й нирки, продадуть.

Навіщо вам, про теє знати
Що десь там плаче стара мати
Всюди, не чистая вода
По Україні всій, біда!

Там нафта, фосфор та кислоти
Нема в правителів заботи
Що в шахтах гинуть шахтарі
Це давні біди всі, старі.

Продали фабрики, заводи
Завдали, скільки людям шкоди? !
А ти в них правду хоч дізнаться?
Вони, ніяк не наїдяться!

На Азові вже продали, річні параходи
А в Одесі, флот торговий.
Скільки творять шкоди?
Кравчукові наставники - великії люди
Продають всю Україну, намісники Іуди!

Приблизно 1995 – 2000 й



Почувши, своє слово
Сприйма душа тепло
Все, що прожите
У прошлу даль втекло

А серце просить
Життя пізнати ціль
Збиває ритми
Відчув ти біль

В прожитім, в прошлім
Не так ступив
Не приласкав щось
Не долюбив

На кого гримнув
Зі злом слова
В ту мить, бездумно
Таке, бува

На плечі ближнім
Словесну біль
То камінь злоби
Бездумна ціль

Відчує серце
Нестерпну біль
В житті помилка
Та, люта мить!

В житті, вік мучить
Душа болить
В житті приємніш
Більш, з лаской жить!




Почекаємо ще? Що нам час принесе, що дід (батько) напише...
Последний раз редактировалось ur4um 25 фев 2016, 05:01, всего редактировалось 1 раз.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 27 дек 2015, 20:44





Ще так в житті, не проводжали
Кровавий, смертний, старий рік
Новий 2016й стрічаємо, матусі, вдови
А калік? Їх тисячі, терпіти муки
Безногії, сліпі й безрукі
Їм, свята, радості нема!
Терпіти біль, дитячі сльози
Новий несе сніги й морози
З вітрами стріне всіх зима
І в неба, жалості нема.
Палючу біль, терпіти мусим
В Гетьмана, розуму нема!
За свої статки, лише дбає
Країна гине, вимирає
Ще, дяку шле нам всім, Москва!
Й раніш, терпіли лихо, знали
Під Крутами брати вмирали
Життям затерті, тії муки
Щоб пам’ятати, злі науки!
Що знов, готує всім, Москва!
А тридцять третій, серп і молот
Зробили й Україні голод!
Все терпим всі від них біди
То Кагановичі, жиди!
А нині мучить, Яценюк та Гройсман
Зло, від хижих рук, їх сім’ї всі!
Дільців Луценків, та Порошенки і синки
В Україні зрадники, ПАНКИ!
А Ющенки, та пані Юлі
Від цих, отримали ми дулі!
А десять років, грабив Кучма
Тут правда вся, лунає звучно
А главний злодій, то Кравчук
Все зло зачато, з його рук!
Всих видно, зрадників й героїв
Віддав Ізрайлю, всю нашу зброю
А нині гинуть, бійці, вої!
Всю правду сину ти пізнай
Від зради гине, рідний край.
Політика їх, злом вся шита
Від Януковича, бандита
Лиш крок ступити до біди
Україну зрадили, Жиди!
Онук і правнук, зраду взнає
За що їх дід, татусь вмирає
За що терпіти, всим нам бід
Від Жида - маєм геноцид!
З Новим вітаю, сестри брати
Пора всих зрадників карати!








Як тяжко, сестри брати
Усим каліченим прожить
Кожен жде, хоч крихту ласки
Теплим словом всих зігріть.
Не цурайтесь цих героїв
Думу думайте, за всих
Різні є, без ніг, безрукі
Є, й незрячі!
Кожен хоче буть з громадой
Не забудемо, про них?
Кожен з них, в душі палає
Із громадой поряд йти
Лиш доріг для них немає
На візочках, не пройти.
Їх, не можем ми забути!
Всих потрібно бачить, чути
Депутатам, всим панам!
Бо каліка, живши дума
Як корисним, стати нам.
Всі були хоробрі вої
Тяжко, лишати героїв
Та й Сибіру, в нас нема!
Що творила всим Москва!
В Казахстані, постріляли
До Сибіру, інших слали
На Ладогу, Варлаам!
Вам, не думать за Ладогу
Всим каліченим дорогу
Дать можливість працювати
Цим, країні користь дати!
По здоров’ю, хто що може
Поміж нас, себе знайти.
Не лишайте їх, «панове»
Покажіть, що ви, брати!
Ожиріли, всі ви друзі
Щось, ви творите не так!
Усі сім’ями, зібрались
З Ради, творите Бардак!
За слова мої, колючі
Не тримайте, в душі обід
Всих Вас, всих поздоровляє
З Новим Роком! Старий дід.







Проснувшись, розкривши очі
Ти, бачиш лише, темінь ночі
Тебе чарує мертва тиша
А дума мучить, хто запише?
Під старість пам'ять покидає

Не кожну думу, пригадаєш
Пиши правдиво, те що знаєш
А вранці, тихо прочитаєш
Чи сприйме серце, розпізнаєш

Що записав, ти, в науку
А може, тяжкеє, за муку
Смішне, кумеднеє, для сміху
В серцях, пробудиш цим, потіху

Пиши старенький, не лінися
Спочинь собі, як притомився
Не кожен, в думах, це колише
Твоя лиш дума, те запише
Чи, засмішне, чи за лукаве

Воно тебе, в житті прославе
А як помреш, будуть читати
Та, як хто зможе, споминати
Не злим, а мабуть тихим словом
На те воно, як кажуть люди

Хто як, у думах своїх блуде
Хто, пожурить, а хто похвале
За все прожите, за бувале
Пом’яне душу, з упокоєм

За гріх, в житті, який ти скоїв
Господь, гріхи мені дарує
Все, що пишу я, Господ чує!






Правдиво писаною, Евангелією святе
По різному, в церквах його читають
Хто, за все писане, всю душу віддає
Та є й такі, що грошей вимагають

Написано для всіх, закон Христа
Лиш виконать другий, його не може
Спокуса, жадність, серце заснує
Він все продасть, лише би стать вельможой

Учитель світу, є для всих Христос
Правдиво жити, нас він научає
Та є й такі, що шкуру всю здеруть
Коли, в присмерті, тропар прочитає

Карай же їх, карай усих за те!
То ж, люди є, що в них грошей немає
Їм дуже тяжко, жити на землі
Та іще тяжче, як хтось помирає!

Правдиво писаною, Євангеліє святе
По різному, в церквах його читають
Хто, за ту заповідь, всю душу віддає
Та є й такі, що диявола кохають

То ж, славте всі, прославте, всі Христа
Учителя, усих його, пророків
Всим писано, як жити на землі
А смерть прийде, не треба їй мороки

То є , єдина правда на землі
Підряд бере, раба, його вельможу
Багатство із собою, не забере
І відкупитися, від смерти вже не може

Молітесь люди, славте всі Христа
Хай славиться в віках, і Мати Божа
Хвала апостолам, його ученикам
Усі помруть, хай знають те й вельможі






Пригадай лиш
Ті прожиті,лихі,тяжкі дні
Пролетіло не помітно
Наче у ві сні

Не помітив де поділись
Молоді роки
Полонила хвора старість,
Вже старі батьки

Не встиг навіть розпізнати
Ціль твого буття
Так утворено в цім світі,
Людськеє життя

Так утворена вселенна-
Святий Божий світ
Придбав діток і правнуків-
Лишив для них слід

Що зробив ти? В цьому світі
В усе душу вклав
Життя своє ти кінчаєш
Мов хтось обікрав

Так утворено в природі
Що сієш-збереш
Яким мечем ти воюєш
І сам попадеш

Не суди,судим,не будеш
Заповідь Христа
Люби свт,живу природу
Істина свята

Учись в житті розпізнати
Від зла,радість,сміх
В житті буде легше жити
Буде більш потіх

На богатство срібло,злато
Зависті не май
Люби Господа душею
Все богатство знай!

Живу я на Україні
Волочу ногами
Пишу слова,щоб впізнали
Як жить з ворогами

2007 рік

ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 02 янв 2016, 08:19







Не мало, рік 2015 й
Приніс для всіх біди
2016 й приховує сліди.
Із неба, сніг білесенький
Всю землю покрива
Старого року, кривавого
Сліди тихо хова.
А місяць, в небі сірому
З за хмар, ледь вигляда
Не в змозі, розповісти всім
Ким, скоєна біда.
Сховало небо зоряне
За хмари, всю блакить,
А в матерів удових всих
Як серденько болить!
За воями, убитими
За сиріт, за калік.
Не по людські, лиш Яценюк
Знедолених обікрав,
А Порошенко залюбки
Достатків побажав!
Не людям всім, обікраним
Синкам своїм,
Луценковій сімї,
Звягільському, Поплавському
«І жінці тій, змії».
Луценку, завжди весело
Змій голову хмелить,
Навіщо їм законами
Мізки брудні сушить?
Звягільському, все по душі
Коли, він був прем’єр,
В Ізраїль кошт, грузовиком
Завіз, мов браконьєр!
Поплавський, в Раду
Кухарем, закони їм не тич
Туди вліз він, по божому
З попами, за кирпич.
Під Новий рік, наш Президент
Достатків побажав обранцям!
А знедоленим?
На них й калік – НАЧХАВ!



Чекаємо від Нового, може "достатньо" буде вчетверо менших зарплат та пенсій, бо ще живих багато...
А ні - то ще обвалим гривню! Нехай їдуть без візи до Європи!
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 24 янв 2016, 16:21





Усі пани у Верх Раді
Добились престижу
Реформують батькам старим
Політику хижу.

Як старим прожити зиму
Лиху цю годину?
Чи платити, за паливо
Чи купить хлібину?

Самі бачте! Всі сім’ями
Влізли, до «корита»
Та й гуляють в кулуарах
В них всіх, пики ситі!

Розодіті, златом сяють
Вони царі! Боги!
Старим батечку й матусі
Де взять, допомоги?

А своїх всіх, до корита
Дочку, зятя й сина
Сяють перлами та златом
Жива ця, картина!

Поліцаям, не маленькі
Платять кошти з дуру
Щоб, злодіїв сторожили
Бояться, за шкуру!

А у селах, грязь, темрява
Лікарів, немає
Епідемія, грип косить
НАЦІЯ ВМИРАЄ!

Що купити матусеньці
На день, два доляри!?
В телевізор вже не влазе
Панство, в кулуарах!

Із Московії, жид Путін!
Націю вбиває!
Нищить неньку Україну
З землею рівняє!

Як болить, в старого серце
Дивитись, огида
На це «панство», в кулуарах
Геноцид від жида!

Україно, богатая!
То де ж, твоя слава?
Лиш, від слова правдивого
Міцніє держава!

Лети слово, межи люди
На тебе й надія!
Та покажи, всьому світу
Бандитів й злодіїв!






Зупинив мороз, уже й ріку
Береги всі, льодом закувало
Замело все, в білії сніги
Навкруги все, біле, біле стало

Плаче в голос, голая верба
Вітром віти, в подихах шарпає
Шелестить, сухий і очерет
Все пощади, у зими прохає

Кущ шипшини, виріс на рові
Білим снігом, віти їй прибрала
Ягоди червоні, наче снігурі
Із під ковдри, де де виглядають

На горі береза, сирота
До ріки, гілля своє колише
З під коріння, три живі струмки
Вітами прохожих, пити кличе

Обіч, вся краса ця, край села
Гай з дубів, чорніє під горою
Це все є, моє, Українське село
І село це зветься, Боровою!






Байдужа, голослівна влада
Корупція для них принада
В людей згасають всі надії
Ліси вирізують, злодії!

Заводи, фабрики в метал
Схова в офшори капітал.
В корупції, країна тоне
Із золота, «печуть» батони!

Обіцяні реформи, де?
Горять заправки,
Снаряди рвуться,
Країни всі, із вас сміються!

А Гетьман, лиха мов й не чує
Військову форму вдів, блефує!
Збирає, з поліцаїв рать
Від’їли пики, не впізнать!

Цим полісменством керувати
Чималий розум, треба мати.
В начальство дав їм, білолицю
Аж, з закордону молодицю!

А патріотів, цвіт країни
Всадив швиденько, до тюрми
У них, дволикі прокурори
Якої, чекати від них чуми?

Горять торф’яники в болотах
З верх статків в мозок пливе жир
Він зрадник є, хоч і месія
Який, із жида командир?

-------- не закінчений ----------

Терпіння всім! Здоровя, миру і любові!
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 04 фев 2016, 19:44



Дує вітер, злий, сердитий
Час швидко спливає
Старий в хаті, не топленій
Сльозу протирає

Витер сльозу, солоную
Тремтячою рукою
Бере торбу, через плечі
Та й йде, із журбою

Іде у світ, в світ за очі
Що, має робити!
Живим лягти в домовину
Чи, з вітром дружити?

Ходять старі, по країні
З вітром подружили,
Славлять в піснях Україну
А що, й коли їли?

Ходять старі, батько й мати
Поки, ноги носять,
Славлять Україну неньку
Та, на хлібець просять!

Ходив, ходив старий батько
Приліг, відпочити.
Помер тихо, «нема кому
І очей закрити!».

Він дивиться на країну
Дивиться, не плаче.
Всіх зрадників України
Він з могили бачить!

Дує вітер, злий, сердитий
Час, швидко спливає!
Сніг холодний, ласку має
Очі, закриває.

ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 12 фев 2016, 18:10



Двадцять п’ять вже мабуть років
Лижете корито,
Лиш нічого, для виборців
Вами, не відкрито!
Веселіше, кобзар грай
Хто продав України рай?
В піснях слова звучні
Кравчука та Кучми.
Всі царі, одної вершини
Хто розгладжував морщини
І, не дбав про Батьківщину
«Математик, Архімед».
До Європи, возив мед
В селі пасіка, корова,
Прошле, жите вихваляв
За людей й вояк, не дбав!
Підставляв підніжки Юлі
Так отримали, всі дулі!
Зло творили, для народу
Нині, ждете нагороду?
Коломійські і Звягільські
Царюючі Порошенки
Сім’ї сунуть, до корита
Підпанки Луценки.
Скільки років торгуєте?
Зброю всю, продали!
З Яником у Межигір’ї
Дичину стріляли!
Ваша мафія уся
Їла, диких поросят,
Вина, роми пили!
На людей – ложили!
А в озерах, у «пахана»
Карасів ловили!
Зло, творили для народу
Нині ждете нагороду!
Всі, негожії месії,
Із Москви прийшло, з Росії!
Янукович шле з Ростова,
З тюрем вам, злодіїв слуг.
Всих проказників, бандюг!
Ви створили, людям зміни?
Пийте, гради, буки, міни!
Путін, шле вам, «подарунки»!
З Москви «братські» поцілунки
Слізьми, кров’ю запивайте
Свою зраду, покривайте
Вами, творену турботу!
Плач надгробний, та скорботу
Нині ти, негожий сину
Вішаєш усим, локшину!
І не бачиш, свою ваду?
Смак в Москві! Від шоколаду!
Видно, зернят твоїх мливо
Служиш ворогу дбайливо?
Вої гинуть, дітки, дочки!
Ви сховали, всі, синочків?
Та, збагачуєте статки,
На людей, лише податки!
Все міняєте закони?
Золоті спечіть батони,
Булаву, трима в руці
Сняться, золоті двірці?
Хвате! Годі! Зупиніться!
До Громади поверніться!
Досить, красти у офшори!
Ви злодії, ненажори,
Не сховаєтесь у нори!!

ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 25 фев 2016, 14:56



* * *
У житті, все цікаво малому
А зросте, за поріг вийде з дому
Як зустріне в житті його доля?
Чи то радість, добро, чи неволя?
С ким зустрінеться, буде дружити?
А без друзів, як тяжко прожити,
Яку, стелить життя, їм дорогу?
Все відомо лиш Господу Богу.
Виросстають, у світ ідуть діти
Щоб життя жить, потрібно щось вміти
А як живши, нічого не знає
Його тяжко життя покарає.
Покарає в житті, буде вчити
Як корисно, життя зміг прожити
Допоміг щоб малому, старому
За поріг вийшов рано ти з дому!
Ти не вмієш собой керувати
Ти не слухав, як вчив, батько і мати
Рано кинув батьківські пороги
Ждуть крутії, життєві дороги.
Ти повчай своїх діток, мій сину
Щоб любили матір, Україну,
Батьківщини поріг не кидали,
Де родились, на завжди щоб знали!
Тут земля вся, дідами обжита
І твоя, пуповина зарита.
Повивала, купала, тут мати
Ти повинен все це, шанувати!
Так велося, від роду до роду,
Шанували тут землю, природу
За кордони держав не тікали,
Та дбайливо лани обробляли.





Опали листочки з дерев і кущів
Нам осінь дарує туман і дощі
Над річкою, колір змінив і комиш
Від вітру, чуть шелест:
«Живий, ще не спиш?»
Зима на порозі, холодний шле дух
Та вітром розносить по всюди свій пух
Тихенько із вітром, комиш розмовля
В повітрі, пушинки летять відтіля.
Засіяти зерном кругом береги
А влітку стояли, стіной на вкруги
У шепоті чути, розмову таку -
Комиш захищає птахів і ріку.
Біленька пушинка, в повітрі летить
Пушинку краплинка зупинить у мить
Намочить дощами, в холодній росі
І спати на землю, приляжуть усі.
У зимку морози, скують береги
Та ковдрою сніжною покриють вкруги.
Співа колискову комиш, віхула
Така в них розмова, із вітром була,
Мороз й паморозь, замінить туман
І сріблом прикрасить довкілля, шаман.
Покрило снігами, осінні сліди
Краса, яка всюди, куди не піди.
Зима порядкує, для неї права
Такі знай, в природі цікаві дива.





До чого ми дожилися
Мов кліщі , жиди вп`ялися
В керівництва всих країн
Щоб творити більш руїн.
Потонули хлібороби
В повсякденній суєті,
Та й не бачать, кліщів клятих
В своїм горестнім житті.
Розправ плечі, роздивися
Що твориться, навкруги?
Вже продали Україну
Жиди, кляті вороги!
Кравчук продав усю зброю
Пароплави, кораблі
Змінив гроші на купони
Мілліони, за рублі!
Всю індустрію Вкраїни,
Кучма зятеві віддав!
Усі фабрики, заводи
За кордон в метал продав!
Все змінилось в Україні,
Купон в гривню перейшов.
То спекотно, жара, спека
Потім ливні, дощ пішов.
Один Ющенко лінився
В нього Міша кум, грузин
В селі пасіка, й корова
Жили в дружбі вони з ним.
Цей - в прожитому купався
Пам`ять голоду, хрести,
Лиш у Грузію тихенько
Трохи зброї відпустив.
А Бендері він посмертно
Присвоїв героя…
Лише мовчить, що в фашистів
Билась його зброя.
Немов листя за водою
Мов та тінь, пливе життя
Янукович став гетьманом
Це стратег у майбуття!
Він, Луценкові та Юлі
Вмить життя укоротив,
А Росії, він на завжди
Севастополь подарив.
Газотрасу, гречку, цукор
Свій газ, в Польшу відпустив.
Хозяюють, всюди - зрада
Що в В`єтнам, а що в Китай
Іноземний транс в кишені
Усе видно, розпізнай!
Розповзлись по Україні
Кліщі, хижі павуки
Гине, гине Україна
Від їх хижої руки!
Новий рік, Різдво Хрестове
Співи, танці, дітвора
А на ринках ціни в гору
Піднялися на ура!
Підняли і вік пенсійний
Хоч живи, хоч помирай
Вже дістали видно край!
Наломає дров багато
Лихий Гетьман, зокрема
Для країни Він, не свято,
А з рішотками тюрма!
Щоб піти на відпочинок
Не дожити до тих літ,
Придбав Гетьман вже для себе
Взлетну площу, й вертоліт.
Хто живе на Україні,
Їхню ласку розпізнав,
А за газ, робітникові
В тричі ціни він підняв.
Недоторканим живеться
Мов галушкам в молоці,
Кожен має з них, годинник
Зверхкоштовний на руці.
Подарунки в новім році
Всі лягли на трударя,
Від прем`єра пролунали
Привітання з вівтаря.
Все ми бачили, все видно
По халявах тих панів!
"Як пролита кров не винна"
З опозиції братів.
Що від них людині ждати?
Сила є, їм все дарма
Для законів розум треба
Опозиції тюрма!
За рішоткою Луценко
Новий рік, стріча.
На підписці й Тимошенко
За кордон, щоб не тіка.
За добро, за крихту ласки
Що зробила для людей
За гріхи всі Кравчукові
Все, за зло його ідей.
Він ограбив, за всі вклади
Всих, без винятку людей
Цих потрібно всих садити
Без помилки, на завжди
Наша рідна Україна,
Не одержала б біди.
Ви усі до влади рветесь
Рижі Кучми, Кравчуки,
Хто добро країні творить
Їх - з`їдають павуки.
Всюди йде війна, незрима
Ви нещасні, богачі,
Досить зло творить Вкраїні
На робочого плечі!
Всих вітаю з Новим роком,
Роком сірого кроля,
Ви привикли жить брехнею
Брехню видно іздаля…




* * *
У житті, горював від печалю,
Посадив деревце я, для чаю,
Тридцять років, я ждав, з нього цвіту
В літню спеку, прохолоду привітну.
У житті, нехай кожен те знає,
Деревина і та, жалість має.
Людям, все віддає за опіку,
Всим Господь, відпускає нам віку.
Всих повчає, як в світі цім жити,
Всим потрібно з природой дружити,
Та жаліти, комаху і звіра
Щоб до всього була, міцна віра.
Щоб були в вас, здоров’я і сила,
У житті всі, друг друга любили.
Щоб світило, всим сонце, з-за хмари
Та розвіялись, злі, темні чари!
Кожен з нас, хай признає приміту,
Ждуть від неба, від сонця всі світу.
Он і квітка, й травиця це чує,
Всю красу свою, людям дарує.
У житті, щоб пізнала людина
Що земля вся жива, й деревина!
До всих, жалість все має, все чує
Пише правду старий, не жартує!
Всі пізнайте, простую приміту,
Все живе, потребує більш світу.
Все зростає, і пнеться до неба,
І людині, є в космос, потреба!
Та людина - одне не пізнає,
Все, бруднить на землі, все марає
Забруднила повітря і води
Здобула, непоправної шкоди.
Їм багатства землі, усим мало,
Їсть їх всих жадність, скандали.
Кожен хоче, владикой буть світу
А від злого, нема їм привіту!
Хай країни землі, кожна чує
Смерть над кожним, вона не жартує!
Досить зброї, щоб землю трусити
Коли хочете в світі цім жити!
Під єдиним всі небом, всі птахи,
Звірі, люди й дрібненькі комахи,
Світом правлять, одні паразити
Від нечистого, люті бандити!
В них любові і жалю, немає,
Що земля, і живе все вмирає.
Ніде взяти води - щоб попити,
Задихнуться усі, й паразити!
Пожалійте, брат брата, сусіда,
Та, послухайте правди, слів діда.
Прояснять слова розум, збагнете,
То ще трохи, усі, проживете!

ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 07 мар 2016, 17:03

Изображение

Щастя Вам усім бажаю
Щоб, відчути життя
В парі бути з чоловіком
В спільних почуттях!

У житті, бува не знає
Свій проживши вік
Ніщо жінку не прикрасить
Так, як чоловік!

Живіть дружно, душа в душу
Всім, бажаю Вам
Вмійте, помилки прощати
Щоб, не було драм.

Хай розчулить, серця Ваші
Свято, дня весни!
У житті, кохання гріло
А по ночах, й сни!





Не всюди розтанув, ще сніг на землі
У ранці тумани, дні хмурі, сумні
Назойлива мряка, з вітрами в лице
Дарує це, Березень, людям за все

Та раптом, пробилося сонце, з за хмар
Ніхто, не передбачить, примхливіших чвар
Погода мінлива, то сонце, то дощ
Характер жіночий, "то ліпше помовч".

Бо Березень восьме, є свято весни
У слові, не смуту, а радість неси!
Нехай окриля жінку, радість та сміх
Злагода, та щастя, обнімуть усих.

Із неба, їм світить, сонце ясне
Земля, ростить квіти, то щастя їх все
Вітрець освіжає, весняним теплом
Та лихо хай гонить, своїм помелом.

Із святом, вітаю Вас, любі жінки!
Для Вас, я пишу цей вірш, залюбки
Обнімуть,цілують Вас, ції слова!
Поезія й музика, вічно жива.







Всім, дарує нам природа
Світлі дні, тепло.
Дощик зрошує вологою
Щоб усе зросло.

Із за обрію, рожевий
В небі сонця світ,
Оглядає від сну землю
Змило, зими слід?

Кожен з нас, із спозарання
Умива лице,
І земля, жива природа
Нам, дарує все!

Все живе нас оточує
Й небо, і земля,
Всі планети, неба зорі
Квіти, дерева.

Лопухи попід тинами
Жалка кропива,
Все дарує нам природа,
Всіх, не забува.

В руки вклали, хижу зброю
Нищим все, стріля й зрива.
Люди, люди, де ваш розум?
Стежка ця, крива!

Бруд увесь, від керівництва!
Від царьків країн!
Жид з московії, цар Путін,
Досить вже, руїн!





За кордони тікають, в Європу
Дарувати всім, голую дупу?
Залишають знедолену дому
А як жити, батьку старому?

В незнайомі, чужі їдуть далі
Сини, дочки, старих батьків діти
Якої ждати, матусі печалі?
Ви ж не голі, не босі, одіті?

Пусті думи, не чують їх слова
Не затрима їх, батька розмова
Залишили поріг, і родину
Виїздять у раби, на чужину!

Україно! Знедолена мати!
Нема де, молодим працювати
Отримали диплом, і науку
Україну кидають, на муку!

Опустив старий, репані руки
Світу з неба, від сонця не баче
Не вклав в серце, дітям він жалю
Камінь тяжкий не зняти, він плаче.

Батьківщино, в сльозах, в крові, поту
Потребуєш ти, жалість й турботу!
Батьків жалість, сльозою обмиє,
За країну в них, серденько ниє!

Последний раз редактировалось ur4um 21 апр 2016, 06:06, всего редактировалось 1 раз.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Пред.След.

Вернуться в Креатив

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 3

cron