Вірші діда Василя

Собственное творчество

Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 26 окт 2011, 04:26

Все життя в тяжкій праці, а коли вийшов на пенсію - почав писати.
Щось можливо й не правильно, десь і помилка, але 83 роки... можна і пробачити!



Викладу трохи дідового:

НЕ СУМУЙ

Не сумуй, моя люба, не треба,
З очей, хай не льється сльоза,
Хоч помрем, знай! Душа летить в небо,
Нас Господь забере, в небеса.

Не сумуй, що життя, все прожите,
Промайнуло у злиднях турбот.
Слід життя, ми від себе лишили,
Для них досить, життєвих забот.

Не сумуй, моя люба, не майся,
Що ми в парі прожили життя,
Перед Богом, правдиво признайся,
Що любов, то душевні чуття.

Не сумуй, і хай совість не мучить,
Без весілля, життя прожили.
Що з небес, Всевишній нас учить,
І що вірні життя все були.

Не сумуй, моя люба, не треба,
У могилу, багатства, не брать,
Все життя прожили ми в злагоді,
Не могли лиш, багатства придбать.

Я також, не сумую, не плачу,
Позолот, за життя не придбав,
В душі, в серці я Господа бачу,
Найдорожче, за все, що я знав!

Не сумуй, що життєва стежина,
У теренах, в бур’янах, пролягла,
Ти, життя все, була лиш дружина,
Все терпіла в житті, що змогла.

Не сумуй, моя люба, молися,
За гріхи, всих Господь покара,
Пригадавши прожите, дивися!
Що, прожила, Господь помагав.

Не сумуємо люба, не треба,
В парі, дружно несім хрест життя,
А слова ці, летять нехай в небо,
А з небес, - хай летять в майбуття.

18 березня 1996 року.


СТАРІ

Старий татусь, старенька мати,
Життя пройшло, що міг згадати?
Лиш суєту, життєві муки,
Зростив діток, діждався внуків.

Старенький батьку, сива мати,
Що за життя змогли придбати?
Лиш суєту, хворобу, горе.
Лишився сил, болячок море.

А найдорожче, щоб всі знали!
Ми віру в господа пізнали,
І будем славить це до віку,
Він захистить стару каліку.
Хай кожен з вас, це упізнає,
Що божа слава світ весь має!

2007 рік


Не забув я, помолитись перед сном
Після цього нам тепліш стане обом
А молитва, серце й душу зігріва
За промовлені до господа слова

Ще яскравіше побачиш світло, зір
В небі яснім, лише господу повір
До землі, до ніг господніх прихиляй чоло
Не вернути все прожите - воно все втекло

Скоєн гріх не повернути, все втікає вдаль
Все життя гріх мучить, творить в серці жаль
А проснувшись помолитись також не забудь
Бо молитва тобі світить у майбутнє путь

/2007 вересень/


Згадаєш сину

Згадаєш, вір, не раз згадаєш, сину
Покручену до селища стежину
І річеньку, і берег з осокою
Матусю рідную із щедрою рукою

Стоїть в селі старенька та хатина
Де виросла у матері дитина
Та долю свою, мати проклинає
Життя пройшло, а щасття не впізнала

Всі виросли, до міста всі подались
В селі батьки старенькії остались
Покручені, порепані їх руки
Та дітки їх не мають теї муки

Це правда щира, це не небилиці
Живуть їх дітки в місті, у столиці
Сліз матері не бачили не чули
До селища стежину позабули.

Живуть батьки, та їм усе здається
До діток з торбинками серце рвеця
А в діточок не чешиться і в вусі
З торбами, сором матінки в кожусі.

Панують діти в шляпі, у піжамі
В руках не торби носять - дипломати
Працює батько у фуфайці рваній
Та захворіла вже від праці мати.

Приїхали їх діти, б’ють поклони
Приїхали вони на похорони
Голосять, плачуть, хрест кладуть на груди
Щоб не сказали, щось погане люди.

То ж знайте всі, у кого в селі мати
Пока жива - потрібно шанувати!
Не забувать, покручену стежину
Батьків стареньких, матері хатину.

Згадаєш вір, не раз, згадаєш сину
Покручену до селища стежину
І річеньку, і берег з осокою
Матусю рідную, із щедрою рукою.


Демократ

Скажи но думо, як жить далі?
Нема, ніякої мети
Одна стежина, до могили
Лишилося її пройти

Такі в житті, людськії долі
Кому який, відмірян шлях
Чи хоч, не хоч, ідеш поволі
Щоб, залишить в землі свій прах

А що в житті, в злім світі бачив?
Скажи но, правду, не гнівись
Яка мета була, в майбутнє
Чи ти, сліпий був, не дививсь?

Була, була, одна дорога
В Хреста то віра, віра в Бога
Яку, внушили і батькам
І предкам їхнім, батракам

Отака доленька, проклята
Жили і предки, мов теляти
В сліпу, свій шлях життя пройшли
А правди так, і не найшли!

В церквах, було лиш чути, звони
Від нас, рабів, одні прокльони
Хто, під кінець життя, прозрів!
А правду взнавши, одурів.

Пізнайте всі, як в світі жити
І з ким, у світі злім, дружити
Пока, зір дужий, молодий
Не то, що я, вже дід старий

А все ж, хто правду цю розвіда
На діда, щоб, не мав обіди
Та іншим, правду пояснив
Слова правдиві, не від снів!

Пройшло, багато дуже років
По сей день, маєм ми мороки
Все ясно видно, і з давна
Від жида, кожна йшла війна!

То від чортів, їх хижа сила
Опутала, весь білий світ
По Біблії, пізнай їх слід
Щоб, не кололо, лихо в боки

Весь світ живе, у цій мороці
Щоб вирватись, із їхніх пут!
Пізнай, секретний їх, толмут
Коли пізнаєш, слова нові.

Земля, не терпить, більше крові!
Вже терпить, більш, двух тисяч літ
Призупиніть, жидам політ!

Брехня і зло, то їхня зброя
Лиш пригадайте, потоп Ноя
Брехня їх, всюди, та обман
А кошти йдуть, у їх карман.

Гоніть усих їх від корита!
То правда вся, вона зарита
В могили, предкам і дідам
Вони готують це, і нам!

Будують, цвинтарі, каплиці
Ти, не соромся, роздивися!
Як пику кривить із екрану
А з уст виплескує брехня.

Це правда щира, йде щодня
У Вас від лиха, сльози льються
Вони, на світ увесь, сміються
Від сміху, в них, не буде поту
А Ви, не найдете роботу.

Заводи, фабрики зломали
А за кордон, усі метали
У Вас , нема копійки в жмені
В них коштів, повнії кишені.

Лиш, ще, не продана земля!
Ту, продають вже, під могили
Зверх тищі, щоби яму рили
Така країна, Україна!

Лишилась нам, лише руїна
Пильніш, в життя, подивися
Де цвинтарі, і де каплиці
Все бізнес, ринки утворили

Жиди, мов свині, все порили
Оділи, вічний Вам хомут
У праву і у ліву б’ють
Не смій, лише ти, оступиться!

Молись Хресту, і не дивися
Що пише в слові, дід старий
То бий поклони, сльози лий
Бо ти, не віриш, правди в слові!

А щоб, не було цих руїн
Гоніть жидів, з усих країн.
Назад, дві тищі, пощитали!
З усих країн їх чорних гнали.

А цей час, жид в нас демократ
Лиш, на екранах, кривить рожу
Пархату, на чортів похожу
Керує світом всим, парад!

По всій землі країн, парад
А ти живий, життю не рад
Сховав дитя, сховав і жінку
Продай їм, серце і печінку.

На то, і є ти демократ
Крокуй вперед, іде парад

25 липня 2011 року. Дід старий Василь


За всі роки зібралось багато, а скільки не набрано на компютері...?
Дід не вміє, а в мене часу не вистачає. Коли буде час ще добавлю.
З повагою до всіх, щастя здоровя Вам!
Последний раз редактировалось ur4um 02 янв 2014, 17:17, всего редактировалось 2 раз(а).
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение NEMO » 26 окт 2011, 04:52

..ОГО, ЯКІ ВІРШІ!
..детальніше про діда, можливо запис зробити і тд...
Аватар пользователя
NEMO
Site Admin
 
Сообщений: 1123
Зарегистрирован: 14 мар 2011, 17:12

Re: Вірші діда Василя

Сообщение Ьorova » 30 окт 2011, 12:04

Стихи великолепны!!!! Хотим больше.. :P
Аватар пользователя
Ьorova
 
Сообщений: 428
Зарегистрирован: 24 авг 2011, 10:19
Откуда: Живу в Киеве, однако часть меня в Боровой

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 01 ноя 2011, 05:35

Мабуть комусь вірші сподобались, трішки добавлю.
Дід пише вірші... про життя.

А ще, в нього руки майже все вміють, хто на Борівському базарі буває - бачив мабуть.
Сапки, граблі, топорище, коски маленькі, мишоловки, кошики з лози... і багато чого ще.

Ну далі Вірші:

РОЗЛУКА

Залишила мене люба
На одинці жити
Ні до кого слово мовить
Ні с ким пожуритись

Залишила, лиш на спогад
Слід своєї праці
До схід сонечка вставала
Прать сорочку вранці

Картопельку розіклала
На грядки, в рядочки
Цвіте уже, білим цвітом
Сльоза миє очки

Пригадуєш, все житеє
Як в двох міркували
Ми, не ждали, лиха злого
Розлуку, не ждали

Лежу, не сплю, один в хаті
Дума серце крає
Як знять камінь, з душі тяжкий
Дума це, не знає

Цього люба, не побачиш
Навік, ти заснула
Серце добре, беззахисне
Того, не забув я

Болить серденько у мене
Болить воно, ниє
Життя житеє, вдвох в парі
Й давнина не змиє!

Після похорон – 21 липня 2011 року


* * *

Вже дожили до чорних діб
Набридло всим чисте повітря
То їжте з домішками яду м'ясо, хліб
І дихайте з отрутами повітрям

Забрав Господь в вас розум від наук
Ніхто не хоче землю обробляти
Ваш розсуд світ привів до мук
Від ядів гинуть дітки ваші й матір

Прийшла в життя кінцева люта мить
Всих жадність окриля, щоб багатіти
Не стане часу в вас усе добро спожити
І розуму нема, щоб поділити

Дари всим, дарить нам, земля
Обігріва нас сонце, зорі з неба
Ми всі каліки, розуму нема
То розділіть дари земні, так треба

Всі їдуть і летять, усі спішать
Ногами вже набридло вам ходити
А за багатство один одного вбива
Не люди стали, а бандити

Що сіяли, зібрати лише вам
Добро за зло не зможете дістати
Кінець вам всим, задрипаним панам
Нема вам місця на землі, щоб жити.

29-01-2011 (Василь С.)


Я про себе, моя люба, з тобою розмовляю.

Пригадую все, прожите
Як ждала, з базару
І хвірточку відмикала
Ти переживала

Я все бачив, моя люба
Все в душі, лишилось
Це все в житті, було з нами
Воно, не приснилось

Я цінив це, щирим серцем
Забаривсь, працюю
Ти до хати, звала їсти
Я глухий, не чую

Підходила близесенько
Щоб тебе я, бачив
Рученькою показала
Пригадую, й плачу

Ніхто тепер, не покличе
Рукой, не покаже
Як не чую, фразу слова
Щось, сердите скаже

А це все, для мене діти
Рідна доню, й сину
Для вас воно, не помітно
Мені, ніж у спину!

О як тяжко, тяжко в злому
Білім світі жити
А ще тяжче пригадувати
Все життя прожите

Жаль велика, жаль пекуча
Серце огортає
Не проковтнеш, камінь в горлі
Померла: … немає!

Не потрібен я нікому
Для всих, я обуза
А здоровий, був потрібен
Та працювать, здужав

Не потрібен ти нікому
Ні дочці, ні сину
Як не чують, хай читають
Зі слів, цю картину

Ніхто це все, не оцінить
Лють, зле слово, чорне
Ніхто, твою грішну душу
Теплом не огорне

Терпи старий, ти витерпиш
Не плугом орати!
Пока зможеш, переступить
Поріг, своєї хати.

Прошу силу Всевишню
Прошу, молю Бога
Щоб дав сили, все витримать
Ступить до порога.

07 - 2011р.

МОВЧАННЯ

В мовчанні більш любові
Ніж в мовленому слові
В словах, ти зупинись
Та зором роздивись
В мовчанні, зір ласкає
Він злагоди чекає
Надійсь, чекай і жди
Не матимеш біди
Слова твої прозорі
Полюбляють простори
Без меж просторів даль
Слова більш зло й печаль
Хоч й з медом, ласка в слові
В ньому нема любові
Хоч й лагідні слова
Холодні мов зима
Слова твої в коханні
Блискучі, серебряні
В любов без меж, повір!
Ціна, в коханні, зір.
Шануй любов, дивися
Тихенько притулися
Мовчанням приласкай
І злагоди чекай.
Любов, вода річкова
З гір, талії сніги
Мов пісня колискова
А ми їй, береги.


Ну поки що, мабуть досить. Може й далі буде... З повагою до всіх, щастя здоровя Вам!
Последний раз редактировалось ur4um 08 апр 2014, 19:02, всего редактировалось 3 раз(а).
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение NEMO » 01 ноя 2011, 06:10

..ГАРНІ ВІРШІ!
..ще трохи надрукуєте, і збірку видати вже можна...
..чекаємо "й далі буде.."..
Аватар пользователя
NEMO
Site Admin
 
Сообщений: 1123
Зарегистрирован: 14 мар 2011, 17:12

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 13 ноя 2011, 05:38

Довго шукали вірш "Соловейко", вже був набраний, роздрукований, а файл згубивсь.
Знайшли, викладую. І ще кілька:

СОЛОВЕЙКУ

Соловейку, пташинонько
Добру славу маєш
І торохтиш, витьохкуєш
Лишень ти, не знаєш

Малесенька пташинонько
Ти всіх звеселяєш
Хоч як тяжко, людям жити
Тугу розганяєш

Зелененький гай оживає
Сонечко сміється
Вся Україна, пробудилась
До праці береться

Дитя мале пробудилось
Слуха, щось воркоче
Й воно тебе, вихваляє
Приласкати хоче

І я старий, милуюся
Вмить, журбу покинув
Слуха пісню, не зрівнянну
Пісню солов’їну

Хочу в слові, передати
Тим, хто це, не чує
Нехай пісня з України
По світу мандрує!

Твоя пісня, солов’їна
Крає серце, душу!
Заспівати, твою пісню
І я старий мушу

Хай слухають,
Та кожен хай знає!
Там де пісня, з України
Усе оживає!



Весна

Прийшла весна, і навкруги, усе зелене
Та серденько болить, дуже болить, воно у мене
Сади вишень і яблуневії квітують
Співають, тьохка солов’ї, та люди співу їх не чують.

Не чують люди солов’я, красу не бачуть
В душі їх тяжкая журба, вони не плачуть
Посів їх сум, немов туман, і давить серце в грудях
Та мабудь легше помирать, ніж все те бачить в людях.

Країно, рідная земля, усе буття твоє в тривозі
Обсіли зрадники кругом, вивозять все, на всі дороги
То дочки, матінко, й сини твої учені, молодії
Продали честь свою і Вас, якої ждать вам, ще надії?

Розповідаю, діти, вам, ви ще малі, щоб знати ката
Пізнайте зрадників своїх, сестру і брата
Що матір зрадили свою, бабусю з дідом
За шмат гнилої ковбаси, жувачку з СНІДОМ

Щоб пісню цю, по всій землі співали,шанували
Щоб зрадників на цій землі і усім світі взнали
Не чують люди солов’я, красу не бачуть
В душі їх тяжкая журба, вони не плачуть

Посів їх сум, немов туман, і давить серце в грудях
Та мабуть легше помирать, ніж те все бачить в людях
Україно, рідная земля, усе буття твоє з журбою
Продали зрадники тебе, повічно буть тобі рабою.



МАТИ

Земля України, вся її природа
Лани, діброви, все воно твоє
Вітерець над річкою шепоче з очеретом
То знай, що в тебе рідна мати є!

Що є село, і кручені дороги
Де з малечку закопаний твій пуп
Стара хатина, батьківські пороги
Все манить, що ти родивсь і виріс тут

І кожен з нас повинен теє знати
Що рідная земля, то рідна мати
І до кінця життя, це мусиш шанувати
Де вік прожили предки всі твої

Сади вишневі, ріки, луг, гаї
Де батько мати, в цій землі зариті
Всі шанувались тут
На рідній цій землі

Де батькові батьки, твої діди зариті
Святою українською земелькою покриті
Те місце не впізнать, всюди руїна
Від першого, до сьомого коліна

Сумує лиш душа, за пам`ять свого роду
Шануйте землю всю її природу
Ліси, діброви, ріки і гаї
Тай слухайте - "Співають солов`ї!"


Кусочок життя

Кусочок той, малесенький життя
В цій пісні він, для діток рідних, милий
За маму їх стареньку, й татуся
За все прожите, й стежку до могили.

Кусочок той, малесенький землі
Росла там груша, солов’ї співали
Бабуся рідна, з стареньким дідусем
Онуків бавили, земельку обробляли

Як сніг з землі, приходила весна
Пригріло сонечко, теплом дихнуло
Старих, щороку, жде все, жде земля
Та щастя, їх стареньких, позабуло

Втекли роки, не вернуться назад
Змужніли вже, діток їх, рідні внуки
Стареньким тяжко, землю оброблять
Таке життя, їх навіщають муки

Кусочок той, малесенький землі
Зацвіла груша, співа на ній, пташина
Одного із старесеньких нема
Так й заросте, до грядочки стежина

Втекли роки, не вернуться назад
Пройшло й життя, лишили сили
Лиш, тяжкий спогад, житого буття
Лишись один, то світ буде, не милий

Кусочок той, малесенький землі
Який він рідний, серцю дуже милий!
Топчи старий, стежину, вже другу
Стежину ту, до рідної могили!

Кусочок той, малесенький землі
До неї, не знайти вже, внуків сліду
Ніхто, не навістить тебе, старий
Такий кінець, лий сльози, старий діду!

Та, не соромся, легше стане, плач!
Лише дивись, нехай ніхто не баче!
Топчи стежину, господу молись
Господь поможе, все він, все він баче!

Таке життя, на рідній цій, землі
Хоч тяжко нам, ми землю обробляєм
Коли кому, прийде його кінець?
Цього лише, єдиного, не знаєм.

Як сніг з землі, приходить знов весна
І ясне сонечко, теплом усих ласкає
Старих, щороку, жде все, жде земля
Та сили у старих, уже немає!


Ну як? Красиво?
А ще є й сердиті дуже вірші... До зустрічі, щастя здоровя Вам!
Последний раз редактировалось ur4um 13 ноя 2011, 14:55, всего редактировалось 1 раз.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение NEMO » 13 ноя 2011, 05:48

..давай друкуй, таланти треба розкривати..
..його біграфію додати, ще декілька фото, і в ЖЗЛ буде розміщено все...
..а вірші гарні..
Аватар пользователя
NEMO
Site Admin
 
Сообщений: 1123
Зарегистрирован: 14 мар 2011, 17:12

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 13 ноя 2011, 08:52

Спасибі за підтримку, за добрі слова.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 12 мар 2012, 13:28

Трохи запізнився, але кілька березневих віршів:

З Восьмим Березня!

З Восьмим березня Вас, я вітаю усих
Хай в житті Вас, залишать печалі
Щоби дужі були, посміхалися всим
Та задуми були Ваші, вдалі.

Щоб, слова мої, Вас обігріли теплом
Та злагода між Вас, панувала
Все життя, щоб міцніла Ваша сім’я
Та любов у житті не кидала.

Нехай світить на Вас, з неба сонце ясне
Хай захистить, Господня всих сила
У Вселенній небес, всим світилась зоря
Щоб життя було, любе і миле.

Та щоб дума у Вас, не забула й за нас
Всим дарую зі слів, букет з квітів
Хай зігріють слова, Ваші серця
Щоб, любили всих Вас, внуки й діти!

З вітанням дід Василь! 2012 рік


8 Берзня

Не всюди розтанув, ще сніг на землі
У ранці тумани, дні хмурі, сумні
Назойлива мряка, з вітрами в лице
Дарує це, Березень, людям за все

Та раптом, пробилося сонце, з за хмар
Ніхто, не чекає, примхливіших чвар
Погода мінлива, то сонце, то дощ
Характер жіночий, "то ліпше помовч".

Бо Березень восьме, є свято весни
У слові, не смуту, а радість неси!
Нехай окриля жінку, радість та сміх
Злагода, та щастя, обнімуть усих.

Із неба, їм світить, сонце ясне
Земля, ростить квіти, то щастя їх все
Вітрець освіжає, весняним теплом
Та лихо хай гонить, своїм помелом.

Із святом, вітаю Вас, любі жінки!
Для Вас, я пишу цей вірш, залюбки
Обнімуть, цілують Вас, ції слова!
Поезія й музика, вічно жива.

З вітанням дід Василь! 2010рік.

** СТРУМОК **

Струмок зі слів, прольється по паперу
По краю рідному, України - землі
Прозорими словами напуває ЕРУ
Лунають ці слова, по світу всій землі

Польються ці слова із кришталевим звоном
До кожного із вас, оросить вам серця
Оповістить правдивим передзвоном
Лишиться в душах ваших до кінця

Струмок зі слів, в руках я обіймаю
До серця пригортаю, до грудей
Хай льються ці слова, омиють атмосферу
Від тих, що льють отруту, між людей!

Струмочок цей, господь благословляє
Показує, які писать слова
Хто прочита правдивість упізнає
Розільється хай по світу ця "молва"

Струмок зі слів, немов гірська водиця
Оросить душі ваші і сеця!
Оповістить правдивим передзвоном
Лишиться в душах ваших до кінця

/вересень2007р/


*** Туга ***

Посіла всю Україну,
Великая смута,
Земля тяжко захворіла,
Повсюди отрута.

Розлитая, то тут, то там,
Яку творить шкоду.
Пийте люди, і дихайте,
Гірку пийте воду.

Їжте люди, хліб в отруті,
Таке й з овочами,
Политеє, орошене,
В кислотах з дощами.

В парламенті, на Україні,
Високії люди,
Не поділять гілки влади,
Б’ють, друг друга в груди.

Нема коли їм думати,
Що скажуть їм люди,
Без сорому, на світ усей,
Не зроблять те й діти,
Показали себе людям,
Що вони бандити!

А що люди? Скажу я вам,
Чи хваліть - чи лайте,
«Кожен щиро себе хвалить»,
Його обирайте!

Покрило всю Україну
Димом від капрону,
Україно, в цім тумані
В них нема закону!

За людей ніхто не дбає,
Творить лише шкоду.
Отравляють отрутами,
Рідний край, природу!

28 –VIII- 2007

Останній вірш до піднятої теми про ДОК, де ворони що жили в Борові? Раніше в парку була тьма вороння, кіномеханік стріляв по них, але марно. Прийшов "Меркс"..., пташки зникли. А на скільки з того часу збільшилася кількість онко-хворих, алергетиків... Дітей і онуків жалко! Хто родив нормально, і дитина здорова - рідкість. Замислюйтесь! Зрівняйте до чого "розвинулись"... Який колись був вокзал залізничний, два поверхи, зал очікування, а тепер нема коштів щоб годинник повісить, через перехід страшно перейти, особливо взимку.
Пробачайте за негатив.
ur4um
 
Сообщений: 113
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение NEMO » 12 мар 2012, 16:36

1. чекаю на зустріч, зробити запис з біографії і декламування творів, у найближчий час..
2. сиосовно ДОКу - чекаємо відповіді...
Аватар пользователя
NEMO
Site Admin
 
Сообщений: 1123
Зарегистрирован: 14 мар 2011, 17:12

След.

Вернуться в Креатив

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 3

cron