Вірші діда Василя

Собственное творчество

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 23 июн 2017, 16:16

Більше місяця пройшло...

Город порається, сапки нема з чого робить, та й руки болять...
На кошики, лози майже немає. Але без діла не сидить.
Сьогодні колодязь поправляв на вулиці, скільки років як робили разом, кутком.
"Вода в ньому смачніше ніж під березою. Може хто подякує..."


Питай у думи.

Питай у думи, свою долю
Міцніш тримайся, за життя
Брехню здолати, мати зброю
Світ захистить, від лиха й зла.

Панує зло й брехня у світі
Вже досить крові, сліз, смертей
Шануй більш, злагоду в любові
Калік вже досить, й сиріт дітей!

А скільки їх осиротілих, не злічить
Пора, двох Ідолів у світі
За зло, гарненько проучить
Лишив їх розум, від жадоби.

Їх сліпить золото, кришталь
Блефують кати, до тошноти
Ідуть, у бездну, світ не жаль
Два цапи стрілись, не пройти!

Планету, Землю не шанують
Спитати в думи, маєш ти?
Мерщій бери, хоч в слові зброю
Душою й тілом, заплати!

03-06-2017 р.

Слідуючий, нескладний (як на мене):

Цапи два.

На Хреста розп’яли, всі народи.
Слово зомбі, писано здавна.
Промайнуло більше,
Вже двох тисяч років!
В книзі товстій,
Історія Нечистого права.
Щоб не красти й не брехати,
Не вбивати й не судити
Свого ближнього, з плеча.
Що Хреста, родила Божа мати.
Розіп’яли всі народи, в тих словах!
Ще друкують, зла свого не чують
Зомбувала книга, увесь уже світ.
Війнами, країни сусідні грабують
Руйнують все, вбивають
Кров людськую, п’ють.
В цих словах, вся істина для світу
Щоб пізнали, Ідола кубло.
Світом правлять, злодії, нечисті
Вам читають книгу, що було!
Упізнайте, їх брехню, народи!
Скільки сліз та крові, на Землі
Книга, люд зомбує,
В світ приносить шкоду!
А болить як, серденько мені.
Жаль як Землю, матінку планету
Жалко й діток сиріток, й матусь.
Пишу, слово правди, всьому світу
Я старий, і смерті не боюсь!
Як зійшлися якось, цапи два на кладці
Чули ми із малку, казка ця стара.
Мірятися силою, хто кого зіштовхне
Або Бездна прийме, світ увесь з повна!

29 травня 2017 року.

Слово.

З думи, промовивши слово
Звуки у світ полетять
Мов ластівки, щебетухи
Комах наловити спішать.

Слова несуть, у світ правду
Правда, в серце ляже
І збентежить людську душу
І, ворога вразить.

Слово миттю в світ летить
Мов та, блискавиця
В нім, розкати грому чути
Боляче дивиться.

Та я й чую вже, не дуже
Гамір, із Верх зради
Злодій, злодія покриває
Всі крадуть, і їм не ваде!

Як керівник, не добродій
Що будемо мати?
Обкрадають людей, злодії
Наші, ДЕПУТАТИ!

Убивають полковника!
Їм - “по барабану”?
А матусі, і діточкам
Велике то, горе!

Знову у них, канікули
Їдуть митись, в море!
Отакі наші “обранці”
Україні, з них горе!

Усі гроші, у офшори!
Синків, в депутати!
А, по селах, убогії
І діточки, й мати!

Україно, ріднесенька!
Треба їх карати!
Досить вже калік й сиріт
Вам, слово казати!

28 червня 2017 року.

Липневий день.

Сховалось, сонечко за хмару
Сумним став, сірим Божий день
Розкати грому, блискавиця
А дума, лине до пісень.

Притих вітрець, земля парує
З липневої, літньої жари
У різні барви, сад квітує
Чека від неба все, води.

Напилось дощику все, вволю
В калюжі бавляться горобці
Співають жваво так, цвіркочуть
До неба, дяку шлють усі.

І знову сонечко сміється
З небес, з за хмари вигляда
Земля, вертає в піднебесся
Свій подих, вологу віддава.

Живе з землі, шле дяку небу
Комахи, пташки і діди
Дітей та правнуків повчають
Застерігають, від біди!

2 липня 2017 року.


Відліта так життя.

Ліпше пісню співати
Всю красу показати
Як життя відлітає
Мов з троянд пелюстки

В пісні й слові, є звуки
Розпізнати, життя муки
Показавши зневагу
За, прожите життя

А хотілось ще раз
Пригорнутись, обняти
Обпалити цілунком
Дівочу красу

Та, життя насміялось
Постарів одиноко
Вже, дев’ятий десяток
По злім світу несу

Доле, доле проклята
У житті, гірше ката
Серце рветься на волю
До життєвих ідей

Сестри, сестри і брати
Як, приємно згадати
Молоді, свої роки
Чуйних, добрих людей

Молоді були діти
Квітували мов квіти
Опалило зненацька
Зле, підступне життя

Залиша, в старість думу
Більше горя, та суму
Розпізнавши, нарешті
Злий, брудний, хижий світ!

В житті, кожному треба
Вільно, глянути в небо
Упізнати, хоч промінь
Твого серця, зорю

Жде, єдина дорога
В землю кістки, до Бога
До небес відлетять
Лиш душі почуття

В пісні слова, є звуки
Показати, життя муки
Показати, зневагу
За прожите, життя!

9 липня 2017 року.
ur4um
 
Сообщений: 94
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 11 сен 2017, 18:23

Довго нічого не набирав, зараз трішки нових віршів покажу Вам:

Ще живе!

Ще живе дідусь старенький
Вік у праці, залюбки
Кому, кошика він зв’яже
Держачки, на молотки.

Працю сіє, поміж люди
Все йде, з дідової руки
На колун, чи до сокири
Струже, теше держаки.

Коли, серце засумує
Він бере, карандаша
Нишком собі поміркує
Для душі складе вірша.

Прочитає, посміється
Жити стане, веселіш
Одинокий, сиротина
Випрасує, зваре куліш.

Не життя, одні турботи
На городі, бур’яни
Поллє грядки у посуху
Не зів’яли щоб, вони.

Для верх Ради ми, обуза
Мовлять, хижі ті пани
Ще живуть, не помирають
Недоторканні, вони!

Крадуть кошти, мільярди
Заробітна плата їм, мала
Відкупляються, мільйоном
Творять, темнії діла!

Роблять зло, всій Україні
Всі міністри, кермачі!
Накерують собі, наліво
Видно зло їх, і вночі!

А країну всю, тримають
На пенсійному плечі
Старі, дідусі й бабусі
В тяжкій праці, вони всі!

Коломойські, Розенблати
Гройсмани, Яценюки
Злодії всі, й олігархи
Україні – хижаки!

Доживають вік каліки
Як придбати хоча б ліки?
Ви, не думали, ПАНИ
Скільки коштують вони?

Вас, злодіїв на поруках
Зберігають, від .тюрми!
Щиру правду, дідусь віда
Ви в країні, гірш чуми!

6 вересня 2017 року.


Знову…

Знову, в Україні геноцид
Примусово, народ вимирає
А керує країною, хто?
Мале дитя, і те знає!

Громадою, в селах вели газ
Збирали “рублики” на труби
Приватні надра, й труби Їх
Платіть Їм тисячі, не дміть губи!

За траси, знову нам платить?
Та може годі, дерти шкуру!
Гнати з ВерхЗради кермачів
Терпіти годі, їх “халтури”!

А людські гроші розкрадати?
Браслет, домашній їм арешт!
Мільярд вкрав, мільйон здати?
Такий, в них в Уряді, “гешехт”!

Раніш за злочин, в час війни
До страти, злодіїв карали.
У керівництві, злодій, жид
Нарешті, ви його впізнали!

Не гайте часу, зупиніть!
Злодіям кара, всіх на вила!
Україну, мусимо захистить
Судіть катів, злодійські рила!

2 вересня 2017 року.


Досить терпіть!

Змушують людей України
Лишать, свої хати
З блеску їхати за кордони
Щоб лихо, здолати.

Залишають діточок
На стару бабусю
Це є люди, правда
Всім, відкрию очі.

Ліси наші, випродують
Заводи, продали
Бродимо, по смітниках
Бомжами, ми стали!

Українці, зупиніться!
Вам лиха, ще треба?
Вас продають, із землею
Лишають, вже й неба!

Вже і небо, замарали
Пливуть чорні хмари.
Бази палять, олігархи
Гріхи всі, сховали!

Потруїли, все повітря
Людям, і тваринам
Виноградники, пропали
Загине й пташина.

І городня рослина
Від отрут, конає
Дощик землю зрошує
Все, колір міняє.

Гоніть з землі нечистого
Їх плем’я, прокляте
Жиди завжди лихо несли
Комуністи, кляті!

Викрадають мільярди
Україні, Слава!
Порошенку і Луценку
В офшори, застава!

Жиріють пани, правителі
В АТО, кров ще ллється.
В кулуарах, діла творять
Злорадно, сміються.

Реформами народ вбива
Грабують, Україну!
Діти наші, ще й правнуки
На них, гнутимуть спину!

Лапшу віша, українцям
Калікам - медалі!
Вони ж, царі в Україні
Терпіть зраду, й далі!

26 липня 2017 року.

В кінці минулого місяця, батьку виповнилося 89 літ!
Мабуть у нас так не вийде, як би не хотіли (да мабуть не всі й хотітимуть, "світлого майбуття")...

Довго чекали обіцяного, а пожили, побачили... і що ми маємо робити?
Обіцяють й теперішні, а віра - ще є? Підвищення чекаєм, а все вже здорожчало, і не раз!
Працювати ніде, лікуватись ніде й нема за що, топливо і електрика - зимою пенсії не вистачає!
Хвала Господу, що діти та онуки нас ще тримають тут (мабуть Він є, або щось його заміщає).
Та й батько приклад подає, чого тільки не стерпів, що пережив... але дбає, й нас повчає!
ur4um
 
Сообщений: 94
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 19 сен 2017, 09:03

Ще трішки нових віршів:

Слухай кривду!

Слухати кривду, сміх бере
Хто, рушить закони?
Порошенко, президент
Чи дядя, з закордону?

Порошенко наш, Петро
З Мішой, подружився.
Громадянство другу дав
А потім, посварився!

Конституція країни
Для нього, полова
І давати, й відбирати
Воля то, Петрова!

Порушений кордон
Сміх бере дивиться!
Україною керувати
Петро, не годиться!

9 вересня 2017 року.

Сум.

Пречистої свята, вже пройшли.
Гріхи життя, стерпіли
Життя все, молимся Богам
Лиш правди, не зустріли.
В житті не жди, інших чудес.
Молитви шли всі, до Небес.
В житті, правдива та пора
З висот, ще світить, та зоря.
Проміння, серце зігріва
В житті, відгонить серця сум
Породить слово, з тяжких дум
Слова, мов птах, летять у світ.
Розповідати правду слід.
Відчують, силу слів брати
Любов сестриць, відчуєш ти.
Словами, в барви крашен світ
Рука з чола, лиш витре піт.
В житті пізнаєш, всі дива
Поезія твоя, жива
Із слів, чарівний лине звук
Добро ти сіяв, з своїх рук.
Прийшла пора, вже й відпочити
Без дум, не можеш в світі жити.
Спокійно, час вже помирати,
Нащадкам, сіяне збирати,
Красу з слів, радість, більш журу.
Пробачте, гріх!
В гріхах й помру.
Покриє прах, сира земля
Душа летить, в інші світи
Ще й там пожити, мусиш ти.
То, не жалій прожитий час
Шанують славу, людей мас.
Під небом звуки, на землі
Не вмерли думи, ще живі.

17 вересня 2017 року
ur4um
 
Сообщений: 94
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 15 окт 2017, 10:45

Три дні вихідних:
"День захисника України", "Свято Покрови".


Крик громади!

Хто порушує кордони?
Не Міша, грузин?
Це плює на всі закони
Гарант, командир!

Кравчук здав, усю їм зброю
Цей, склади зриває,
А беззбройну Україну
Путін, розриває.

Правду, в мішку не сховати
Вколить, ніби шило.
Не шукайте винуватих
В керівництві, “рило”!

Вже три роки, вої гинуть
Щодня десять, п’ять.
Скільки вдів, калік і сиріт?
Нікого, карать?

Ненаситний, багатіє
Фірми скрізь, Рошен!
Україну він грабує,
Все, йому лише!

У окопах, вої гинуть
Наступати? Ні!
Для АТО, смерті й каліцтво
Нема війни? Ні!

Круги себе, стягнув зграю
Злодіїв, й хапуг
Жир, затягує вже й розум
Шкіра лопа, гляньте спух!

Україно, сестри брати
Керівним, свій розум дайте!
Годі вже лайна,
АТО? Ні – війна!

Чуйте правду в слові, люди
Захищатись, нічим буде!
В зраді, командир
Путіна на нім, мундир!

Швидше, зраду зупиніть
По заслугах, накажіть!
Зрада! Грізна йде війна!
Досить з нас, лайн
30 вересня 2017 року

Зрада.

Дивитись Раду, й сміх бере
Кожен під себе, права дере
Приймають для громади кару
В капкан, скупили всю отару.
Ляшко, тихенько, сховав вила
Замурзане вже, в нього рило
Заможним став, земля, квартири.
Попам на церкву, кошт дарує
Проти шерсті, не репетує
Люстрації, йому не ваде
Співа, за здравіє
За шерстю, гладе!
Багатими, писані закони
В суди, вже годі бідняку!
А шо старим, матусі, тату?
Нема для суддів, кошт де взяти
Не смій, і смикатись туди!
У владі хто? Завжди жиди!
В Криму, в Донбасі змову мали
Україну, Путіну здавали!
В петлі країна, з усіх сторон.
Під видом, миру із ООН
Спокійно шле, Росія воїв
Вже, чути марші, похорон!
3 жовтня 2017 року.

Земля!

Земля моя, Україно багата
Попала в руки ти, до ката.
Не вийти в мир, із тої біди
Забрали все в людей жиди.

Вони, не хочуть працювати
Віками звикли, менжувати.
Схитрить, украсти, обдурити
Без зла не може, жид прожити.

Пильніше гляньте на Росію
На Путіна жида, месію.
Бреше усім, краде, грабує
Людей вбиває, плачу не чує.

Кордон порушив України
Загарбав Крим, Донбас в руїнах
А Порошенко, він нам хто?
«Нема війни, то в нас АТО!»

Що ждати нам, їх двоє в плузі
Ще й з Путіним, вони є друзі?
В Росії, фірма в них, Рошен
Гарант, в керма у нас лише!

Щодня каліки, смерті, кров
Вони ж жиди, у них любов.
Обман вбиває, ліпше яду
Не бачимо, Верховну Зраду?
13 жовтня 2017 року.
ur4um
 
Сообщений: 94
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 11 дек 2017, 17:49

Зібралося віршів, трішки вже набраних, читайте:

Вісточка!

Без року, уже дев’яносто
Та ще, дожити треба.
Вночі, вві сні, приходить
Вісточка, із неба.

Війна, голод та нестатки
Життя, так все треба.
Мертвих бачити, живими
Сила вища, з неба!

Ночі довгі, по осені
Набридлива мряка.
Спиш бува, й таке цікаве
Вві сні, бачиш всяке.

Сниться теща, молодою
Розмовляє, так вдало!
Порізане, на кусочки
Каже сходи, продай сало.

По червінцю, за кусочок
Раніш, продавала.
Посміхаючись, весела
Зі мною, розмовляла.

Вві сні, дякую за дочку
Маю продати, сало
Чотири кусочки.
Вранці, пробудився.

В віках, ходить слава:
Українці, люди бідні
Бідна, й вся держава.
Віка мучать, жиди кляті!

Дивлюсь в небо, звечоріло
Місяць, доверху рогами.
Тяжко, тяжко Україні
Жити, між ворогами!

В снах, все бачу прожитеє
Наперед, що буде!
Літа дума, словом в Небі
Лиха, не забула!

17 жовтня 2017 року.

Вже годі!

Молися господу, народе
В молитвах твій міцніє край!
Від ворога, маєм лиш шкоду
Добром мусимо, зло долать!

Кров нашу льє, хижа влада
Керує Україною, Верх зрада
Не хоче зброю, воям дати
А може лиш, склади зривати.

Ховають синів, в депутати
Під себе, міняють закон.
З війни, збагатіли?
В офшор, перевели й кордон?

Здають, ворогам Україну
Вже годі, терпіти лайна!
Народу, чіпляєш локшину?
В країні, йде хижа війна!

Збіднілий до краю, народе
Довірив ти владу, кому?
Гоніть ворогів, з їх барлоги
Знешкодьте негайно чуму!

25 жовтня 2017 року.

Осінь.

Ступив на поріг, листопад
З дощами, приніс снігопад
Відкрив свої з вітром мішки
Сніжком вкрив, Жовтня листки

Не взнаєш, стежину здаля
З гілками, вітрець розмовля
В розмовах, лиш шепіт і свист
Білим сніжком, вкрився лист

Холодна пора, на дворі
Не видно синиць, снігурів
В негожі години оці
Сховались птахи й горобці

Вийшов з хатини і дід
Мітлою мете, стежки слід
Очистив сніжок, з годівниць
Насипав зернят, для синиць

Осіння картина, нова
З вікна, виглядає голова
Подвір’я покрила зима
І їжі пташині нема

В віконце, все бачить маля
Дідусь, в дворі сніг прибира
В круги вже все біле, зима
Тихенько мете, віхула.

1 листопада 2017 року.

Спиніть!

Вже б досить, катам старцювати
Борги віддавати, кому?
Скрізь фірми «Рошен», по країнах
Спиніть, ненаситну чуму!

На шию, одіньте браслет їм
Щоб дихати, нічим було
Обездолив катюга, народ свій
Сам скочив, на вороже крило?

Верни все, що вкрав у офшори
Злодія піймавши, карать!
Вертай все сьогодні, за вчора
В застінки, злодіїв саджать!

Зібрав, в круги себе поруку
Злодюгам браслет, лиш на руку?
Кат ката, не буде карати
Вже досить, народу брехати!

Народ задушив, вже погоді
Діждався, вже рветься петля
Служити для Путіна, годі!
Всю зраду, люд бачить здаля!

25 жовтня 2017 року.

Осінь в селі.

Кінчається Жовтень, вже осінь
Мороз, проганяє тепло
Холодна із хмар летить мряка
Вітри злі, дістали й нутро.

Несе Листопад, зимові стужі
До Жовтня ступа, на поріг
Стежини, дороги в калюжах
Хвороби йдуть, з мокрих ніг.

В вікно вигляда, дідусь скоса
Біжить уже капля, із носа
На лоба натягнув, капелюха
Мороз вже хватає, за вуха.

Не легко, життя доживати
Взимку, холодні кімнати
У пляшку, теплу воду налив
Під ковдру, ніжно положив.

Лягає одітим, спочиває
Під ковдрою, пляшка зігріває
Трясеться, мов осінній лист
Скрутило ноги, зуби затис.

Батьківщино, Україна багата
Діждалася ти, жида ката
Керують тобою, Розенблати
З війни багатіють, прокляті.

Злодіїв пійманих, не карають
Хабар заберуть, й відпускають
Усіх, під домашній арешт
Не жди діду правди, помреш.

В країні, розруха глибока
Жид жиду, не виколить ока
Війна, смерті, кровиця багряна
У злиднях, вимирають селяни.

Україно, ти мачуха а не мати
Не в змозі, злодіїв скарати
Не мати, народу добра
Злодії сидять, у керма!

31 жовтня 2017 року

Дує вітер…

Дує вітер, злий, сердитий
Час швидко спливає
Старий в хаті, не топленій
Сльозу протирає

Витер сльозу, солоную
Тремтячою рукою
Бере торбу, через плечі
Та й йде, із журбою

Іде у світ, в світ за очі
Що, має робити!
Живим лягти в домовину
Чи, з вітром дружити?

Ходять старі, по країні
З вітром подружили,
Славлять в піснях Україну
А що, й коли їли?

Ходять старі, батько й мати
Поки, ноги носять,
Славлять Україну неньку
Та, на хлібець просять!

Ходив, ходив старий батько
Приліг, відпочити.
Помер тихо, «нема кому
І очей закрити!».

Він дивиться на країну
Дивиться, не плаче.
Всіх зрадників України
Він з могили бачить!

Дує вітер, злий, сердитий
Час, швидко спливає!
Сніг холодний, ласку має
Очі, закриває.

25 січня 2016 року.


Україно!

Над шляхами, в рядочки берізки
Мов рушник вишиваний, в мережках
Золотаві листочки, з морозу тремтять
З силою вітру, на землю летять.

В гаях, липи, дуби, ясени
То краса вся, як дочки й сини
Земля мати, всім цим ти багата
Жив, родився, і тут моя хата.

Плідні землі, ліси і діброви
Всиротіле дівча, чорноброве
Жах війни, все каліки, сини
Вдови з дітками, бідні вони.

Їх жаліють, старенькі діди
Мов столітні, під гаєм дуби
Хоч самі, мало чим допоможуть
Від журби відганяють, як можуть.

Їх могутній, стрункий в гіллях стан
Й цю мережку, із дум я дістав
Вишиванки, твої рушники
Де ж ті сили, забрали роки.

Вишиванки, твої рушники
Мов вдова, над рікою верба
Опустила на землю, гілля
Ізігнулась, всім видна журба.

Не гілля то верби, то вдів коси
На листочках росинки, то сльози
УКРАЇНО! Тяжка, гірка доля!
Віка грабують тебе, віка неволя!

Ці слова, пишу сам й гірко плачу
Прожив в горі життя, все я бачив
Дев’яносто, під осінь мине
Не лишило це горе, й мене.

Україна, в сльозах ця картина
Все на згадку, для дочки і сина
Хай в добрі живуть, правнуки й онуки
Тяжко, тяжко як жити, горе й муки.

5 листопада 2017 року.
Не дають жити, злодії, суки!

Сльози мами.

Україно, рушник, вишиванка
Біла хатка, калина край ганка
В спориші, до криниці стежина
Все ти бачиш, коли був дитина

Коли мати, штанці одівала
Пригорнувши, в сльозах цілувала
Відчувала, що жде в житті горе
Жита правда, сліз батьків море

Не просохли ті сльози, понині
Тяжко жити, у рідній Україні
Молим Богу, святії ікони
Вік грабують жиди, всі «в законі»!

Всі кермові, країну грабують
Обездолили люд, сліз не чують
А чинуші, усі «Розенблати»
Недоторкані, не смій їх карати!

Українці, в вас тяжкії долі
Все життя ваше, в злиднях, в неволі
Зрадив, втік до Москви Янукович
А обрали Ви, знов хижу сволоч!

Жаль дивитись, малого правнука
Яке жде їх життя, яка мука?
Як дитинство своє, сльози мами
Тяжко вижить, боротись з жидами!

5 листопада 2017 року.

Осінні турботи.

Листопад, ллють осінні дощі
Хризантем, запізнілих кущі
Розквітають у барвах, в красі
Ваблять зір, прохожим усім

Осінь, холод, зими йде пора
Впало листя із лип, край двору
До зими все готується, спати
Відпочить нема часу, в цю пору

Треба листя прибрати із двору
До зими сад, город готувати
Для пташок, поробить годівниці
Жити хочуть й сороки, й синиці

В нас зимують ще сойки й сороки
Снігурам від них, буде морока
Ці птахи, для малих хижаки
Проганяй їх, з легкої руки

Всі турботи лягають на плечі
Вижить тяжко пташині, малечі
Потурбуюсь за них залюбки
Й по садках, згинуть всі шкідники

Незабаром мороз, із вітрами
Замете все, сховає снігами
Холодів ждем, зими свіжий дух
Все укриє, снігів білий пух.

5 листопада 2017 року.
ur4um
 
Сообщений: 94
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 31 дек 2017, 18:28

З Новим роком!

Изображение

Дітки просять?

Україні, творить зло Росія
Крим забрала, знищує Донбас
Шахти зруйнувала, затопила
В шахтах тих, хоронить вбитих мас

Нищить індустрію та заводи
Руйнує села, убиває людей
Путін Україні, творить шкоду
Нищить екологію й людей

Забруднили і підземні води
Трупні яди, в ріки попливуть
В Дон ріку, з Чорнобиля відходи
Не думають, з того ж люди мруть!

Непоправна із тих діл руїна
Як Іуда, зрадивши Хреста
Україну, ставлять на коліна
Розуму, не мають, голова пуста!

Дон ріка той бруд, несе в Росію
Згине живність, людей забере час
Зупиніть же ви, нечистого месію
України дітки, просять вас!

Росіяни! Менш щоб мать біди
Без природи, вимруть всі народи
Зупиніться! Гляньте ви сюди!
Це є помста зла, смерті і сльози.

Що посіяв на зло, чи із дуру
Те ти, і збереш в плоди
Згине, все живе навколо
Від отрути, від живої води!

9 листопада 2017 року

Вісточка!

Без року, уже дев’яносто
Та ще, дожити треба.
Вночі, вві сні, приходить
Вісточка, із неба.

Війна, голод та нестатки
Життя, так все треба.
Мертвих бачити, живими
Сила вища, з неба!

Ночі довгі, по осені
Набридлива мряка.
Спиш бува, й таке цікаве
Вві сні, бачиш всяке.

Сниться теща, молодою
Розмовляє, так вдало!
Порізане, на кусочки
Каже сходи, продай сало.

По червінцю, за кусочок
Раніш, продавала.
Посміхаючись, весела
Зі мною, розмовляла.

Вві сні, дякую за дочку
Маю продати, сало
Чотири кусочки.
Вранці, пробудився.

В віках, ходить слава:
Українці, люди бідні
Бідна, й вся держава.
Віка мучать, жиди кляті!

Дивлюсь в небо, звечоріло
Місяць, доверху рогами.
Тяжко, тяжко Україні
Жити, між ворогами!

В снах, все бачу прожитеє
Наперед, що буде!
Літа дума, словом в Небі
Лиха, не забула!

17 жовтня 2017 року

Все відбудеться так!

Досить, по селах стріляти
У людей, хати горять!
Старі та малі, гинуть діти
Кров’ю, залита земля!

Вороги ви нам, не брати
Зупиніться, російські кати
Осінь, негода й морози
Не страшні, ваші погрози!

Зло все, видно здаля
Зриви ракет, мертве маля
Кров’ю, залита наша земля
Матерів, батьків сльози!

Все життя, так було
Від вас бачим, лиш зло
Смертю нас, не залякати
За волю, підемо вмирати!

Все, відбудеться так
Згине батько, син юнак
Слід лишать, вдову маму
Сумна пісня, життя драма.

18 листопада 2017 року.

Подивись

Подивися дідусь, навкруги
Усі друзі в землі, й вороги.
Трясе землю з них хто, який кат?
Забруднив усі води, у яд?

Гребуть транші в борги
А, кому віддавати?
Підростає, правнук
Буде в спадок, що мати?

У керма, вороги
Гребуть транші в борги!
Гинуть вої, солдати
Земле, рідная мати?

Стрічали Путіна, юрбою
Збирайте, вже зросли плоди
Україна лишилася з бідою
Коли нажруться, ті жиди?

Крим весь, загарбав в нас
Люди у горі, горить Донбас
Усе руйнує, люд побив
В шахтах усіх, похоронив.

18 листопада 2017 року

Давно не показував старі фотографії, попалась недавно:
Изображение
Брат мого батька з сім'єю приїздив, із Бельгії. На річці Стугна. Це там, де вулиця Чапаєва до річки спускається, колись лавка стояла, на фото зліва на право:
Аня (дочка), Сога Михайло Дмитрович (брат мого батька), батько мій Сога Василь Дмитрович, Артюр (зять), Ірен (жінка), сестра моя Люба сидить на лавкі. Що за дитина рядом не памятаю...


Пісні скрізь чути.

Сховалось сонечко за хмари
Вже вечоріє, день згаса
Іду стежиною, степами
Лани покошені, краса!

Тебе, мій краю, не впізнати
Чути пісні, і матерні слова
Село моє, обдерті і убогі хати
Музика виє, стогне завива.

Неначе, вмерло все село
Кругом пусті, похмурі хати
Аж глядь, копошиться дідусь
Злякати словом, аж боюсь.

А все ж, цікаво розпитати
Бо дожива, свій вік людина.
Дідусь сказав, пройшла хвилина
Царює жид скрізь, люд скотина.

Ніяк, не вилізем із бід
Тобі потрібно, катів знати?
Круг себе брате, придивись
Злодії в Раді, депутати!

Засумував я, глянув в небо
Чорнії хмари, вітер круте
Між них є й сиві, каламуте
Вкруг тихо, жде усе негоди.

Не упізнати рай природи
Сумує, змучена земля
То проклинають їх, не зря
Музика тужить, наче плаче.

Пішов стежкою, щоб не чути
Пісні злослівні, щоб забути
Сльози, в старого дідуся
Країна друже, плаче вся.

Втягнув Вкраїну, у борги
А хмари чорні, вороги
Усі, гризуть її, терзають
Продати землю, обіцяють!

І в снах, ти радості не бачиш
Не усміхнешся, з горя плачеш
Живеш, і ждеш свого кінця
Правди слова, від дідуся!

28 листопада 2017 року.

Доля.

Питає мрія у надії
Як довго, ждать тепла
Від променя зорі?
Коли відбудеться та мить?

Душа терпить!
А серце, в ритмі стука
Без втоми, мрія
Світ весь облетить.

Не визріла пора
Щоб збутися цій мрії
А серце, мучить біль
Підтримує, надія!

Змінивши ритми
Мусиш старче жить!
Терпіти, маєш все
Що доля принесе!

Обрали Ви, кого?
Терпіть, не нарікайте!
Себе, за розум свій
Кляніть, та лайте!

1 грудня 2017 року

Нема кого карать?

Усе, наше життя
Лукавить доля з нами.
Й діди жили, у муках
І радились, з батьками.

Всі вірили, тому
Що писано пророком.
Не бий, і не кради
Кінець всим, у землі!

Відбудеться це, й з нами
Прикрасим землю й ми
Могилами, хрестами
Керує зло нечистих, на землі.

Забрали в нас, усе
Що, придбано віками
Судів, ніде нема!
Живуть всі, хабарами.

Нема, кого карать
Браслет, на руку
В кишенях, хабарі
А злодій, на поруках!

1 грудня 2017 року.

Мати Божа, поможи!

Всі, ми виборці, овечки
Підкупили нас, за гречку
За помилки, мали бід!
Від злодіїв, знову слід?

В нас корупція, тривога
Злодій хитрий, він до Бога!
Дав на храм попам кирпич
Ще й в кишені, могорич!

І корупції нема, усе благородно
Тюрмою не пахне, й понині!
В Верхраді у них, в середині?
Той, хто більше репетує!

Скрить грішок його, всі чують
В церкві, змолює гріхи.
«А попи, не без гріха»
Кошт отримують, з тиха.

Прихожанів, агітує непомітно
А хто й чує, той мовчить
Хай мовля, Господь провчить!
Тут корупція, вся гожа!

Бачить всих їх, Мати Божа
У Верх раді, командири?
В них, замурзані мундири
А синки їх, теж грабують!

Упіймали, їм віщують?
Бо ж самі крадуть, грабують
І люстрацій, їм нема?
Ними, куплена й тюрма!

Цим, приховані і вила?
Запаскудили вже рила.
Їх політика, негожа
Покарай їх, Мати Божа.

Встань Матінко, не мовчи!
Всих злодіїв, проучи!
Ти родила Бога в світ
Покарать бандитів, слід!

30 листопада 2017 року.

Изображение
Дід Василь (батько) правіше, він молодший. Було це в другій половині 70х років, Борова, вулиця Чапаєва біля річки.
ur4um
 
Сообщений: 94
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Re: Вірші діда Василя

Сообщение ur4um » 04 янв 2018, 18:58

УЖЕ 56000 ПЕРЕГЛЯДІВ!
Але раніше більше цікавилось, і зростала кількість швидше...
ur4um
 
Сообщений: 94
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 18:09

Пред.

Вернуться в Креатив

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2